Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

- Що означає це стажування? - запитую, коли ми залишаємось наодинці та подалі від сторонніх очей.

- Це стажування важливе не лише для самих лікарів, які подані в заявці, а взагалі для всієї нашої лікарні. Перший раз керівництво подавало заявку ще до початку пандемії, але зі зрозумілих причин вона була скасована. Вдруге подали пів року тому, сподівались на підтвердження, але надію вже почали втрачати.

- І тут такий подарунок, - підсумовую його слова.

- Так. Хоч ми чекали на будь-яку відповідь найближчим часом, та саме зараз це було неочікувано.

- Я рада, що твої мрії здійснюються, - цілую його у щоку і притуляюсь до нього, щоб приховати свій сум. 

- Я теж, але зараз це трохи невчасно, - він пригортає мене до себе, а теплі вуста торкаються моєї скроні, і я хочу вірити, що його сумніви пов’язані зі мною.

Я ні в якому разі не хочу стояти на заваді його кар’єри, але трохи збиває з ніг те, що заявку погодили саме тоді, коли ми  нарешті змогли проговорити у голос свої образи і маленькими кроками почали наближатись до спільного майбутнього. 

Три місяці, саме стільки триватиме стажування, під час якого ми знову не зможемо бачитись. В нас є лише декілька тижнів до його початку, щоб визначитись з нашими стосунками й тим якими саме вони будуть упродовж цього часу, а головне в якому статусі.

Ми стоїмо в обіймах один одного ще деякий час, а потім повертаємось до зали, де гучно лунає музика, а танці гостей виходять на новий рівень. Мені подобаються друзі хлопців, тим що вони не відморожують зади на перекурах, а весело проводять час, спілкуються та танцюють. Чого лише вартує Андрій, здається, що у нього ноги відваляться, так він витанцьовує. Та ще й Лариса в'ється біля нього плющем. Вчасно збагнула, що зі Славою їй нічого не світить і перемкнула увагу на Андрія. Спритна дівка, нічого не скажеш. Вона мені наче нічого поганого не зробила, і навіть не сказала, але мені вона чомусь не подобається. Ось просто не подобається і все. А те, що вона поїде зі Славою на стажування не подобається вдвічі.

Зупиняємось біля столу батьків, які вже в курсі останніх новин і поспішають привітати сина з приводу довгоочікуваного стажування, через що я почуваюсь ще більше ніяково. Адже в той час, коли всі радіють, що нарешті Слава отримав те, чого так довго бажав і на що заслуговував, я потайки сумую через те, що між нами будуть тисячі кілометрів.

Слава знову бере мене за руку і переплітає свої длині пальці з моїми, що не залишилось осторонь від спостережливого погляду Галини Володимирівни. Вона переводить погляд з наших рук і дивиться на мене з легкою посмішкою, на що я лише посміхаюсь у відповідь. Вона нічого не каже з цього приводу, але те як блищать від сліз її очі, можна зрозуміти, що вона рада тому, що ми нарешті порозумілись з її сином. Також я впевнена, що в її голові вже крутиться думка про те як Слава відреагує на новину про батьківство, і як матір я її розумію, але не все так просто. Не після цих нових обставин. Я просто боюсь його вибору. Якщо після новини про мою вагітність він поїде до Туреччини, що він звісно і має зробити, то морально мені буде важко жити весь цей час з думкою, що він проміняв нас з дитиною на роботу, а з іншого боку, якщо він обере нас і не поїде на таке важливе стажування, я не зможу собі пробачити, що нашкодила його кар'єрі. І хоч маленька дитинка всередині мене, це наше спільне зобов'язання, та поки я залишаю право голосу за собою. 

Слава паркує автівку вздовж  дороги, бо на цій вулиці заборонений рух транспорту, що змушує нас пройтись пішки вузенькими вуличками аби дістатись мого будинку. Ми наче підлітки тримаємось за руки і неспішно прогулюємось під яскравим місяцем. На вулиці достатньо прохолодно, та його гаряча рука, що міцно тримає мою, посилає гарячі хвилі по всьому тілі. Робота завжди тримає мене в тонусі і загартовує характер, але поруч зі Славою я почуваюсь маленькою дівчинкою. Все чого мені хочеться, це відчувати його обійми, куштувати його вуста і слідувати за ним хоч на край землі. Хтось скаже, що це слабкість. Можливо. Та я лише хочу бути коханою. І саме цієї миті я такою себе і відчуваю. 

- Ось тут я і живу, - сповільнюю кроки коли ми підходимо до мого будинку. - Другий поверх.

- Я проведу, - не зупиняючись він заходить в парадну і ми підіймаємось у квартиру старовинними сходами.

- Ліворуч, - підштовхую його у бік дверей і зупиняюсь. - Вибач, але я не можу запросити тебе, бо живу не сама і вже занадто пізно, - виправдовуюсь наче школярка.

- Розумію, - каже посміхаючись. - Але ж ти сама казала, що ми трохи перескочили букетний період, тому вважаю доречним спершу запросити тебе завтра на побачення.

Я приємно здивована його пропозицією і від цього мої брови лізуть догори, що викликає сміх з його боку. Він ніжно торкається моїх губ в легкому поцілунку, і я починаю втрачати розум. Згусток тепла зароджується внизу живота і неконтрольовано розливається по всьому тілу. Хоч завдяки височенним підборам ми майже одного зросту, та мені хочеться стати навшпиньки, щоб бути ще ближче до нього, щоб увібрати його всього. Незважаючи на його ніжність я поглиблюю поцілунок, на що отримую такий самий несамовитий натиск з його боку. Охоплені пристрастю, ми обидва шаленіємо, і я опиняюсь притиснутою до стіни. Його руки шарять по моєму тілу в той час, як я запускаю свою руку в волосся на потилиці і притягує його ще ближче до себе, якщо це взагалі можливо. 

- Я скучив за тобою, - каже ледве дихаючи, але з обіймів не випускає.

- Я теж, - провожу пальцем по його нижній губі і залишаю на ній невагомий поцілунок. 

Ранок, на диво, добрий, а все тому, що сьогодні вихідний і у мене побачення зі Славою. Вчора, коли за мною закрились двері квартири, а гучні кроки Слави попрямували на вихід, моїм єдиним бажанням було кричати у весь голос від щастя. Від того самого, що переповнює тебе, надає крила і створює ту дурну мрійливу гримасу на твоєму обличчі. Не дивлячись на втому і купу емоцій, я таки знайшла в собі сили не впасти на ліжко і заснути, а змила макіяж, викупалась та висушила волосся, подумки прокручуючи всі події вечора. Тому зараз я можу не поспішаючи випити свою ранкову каву і збиратись на прогулянку, бо в повідомленні від Слави крім приємних слів, що пестять мої вуха, написано що він заїде за мною через годину.