Читати книгу - "Чотири подвиги, Сергій Оріанець"

Софі стояла поруч, її пальці нервово стискали край сумки. Вона дивилась на Сімону, і ревнощі, що гризли її вчора, поступились іншому почуттю — повазі. Вона не суперниця, — подумала Софі. — Вона сила, що нас об’єднала.

— Ти була неймовірна, — додала вона тихо. — І… я рада, що ти в порядку.

Сімона підняла брову, її посмішка стала ширшою.

— О, мала, не хвилюйся, я не краду хлопців. Але дякую за комплімент, — пожартувала вона, а потім її голос став серйознішим. — Ви знайшли свій скарб, я бачила це в твоїх очах, Антуане. Але слухай уважно: такі скарби притягують вовків. Будьте обережні.

Антуан кивнув, відчуваючи вагу її слів. Софі стиснула губи, згадавши Джейкоба — його ім’я тепер було не просто здогадкою, а тінню, що нависала над ними.

— Ми будемо, — відповів Антуан, його голос був твердим, як обітниця воїна.