Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

           —  Давай у центр до готелю "Прайм", - сказав через зовнішні динаміки скафандра сполот.

          Таксист був незадоволений таким ставленням, але змовчав. Політ до готелю зайняв майже десять хвилин, а все через якогось придурка на спортфлаєрі, який створив аварійну обстановку та десяток флаєрів зіткнулися.

          На щастя, обійшлося без падінь, але флаєри, що зависли в повітрі, чекали прибуття поліції. Просто облетіти поза повітряною трасою було не можна, за це покладався великий штраф, а тому довелося таксисту робити немаленький гачок об'їзною повітряною дорогою до центру.

          —  Вже й пробки є.  В місті все добре, - сказав Фіск.

          —  Це точно, - відповів таксист, забувши про невдоволення. - Ще два тижні тому можна було за пару хвилин з одного кінця міста дістатися в інший, але коли дорожня поліція приступила до роботи, все повернулося до старого. Щоранку тягучка в центр, щовечора - з центру, нам ще пощастило, увечері мало хто до центру добирається.

         — А скільки людей вижило в Ельзурі? — спитав Фіск.

       — Та мабуть, мільйонів п'ять живих залишилося, — почав розповідати про місто. І це був дуже великий відсоток виживання, враховуючи, що у довоєнному Ельзурі проживало п'ять з половиною мільйонів, а з агломерацією – близько семи, то вижило справді багато. – А тут ще ці голодранці повалили у місто, – явно до біженців таксист був налаштований негативно, - напевно, вже у місті їх більше, ніж у довоєнний час. Чув, що на околиці відкрили вже шостий табір біженців. Занадто наш глава добрий, треба слати їх кудись якомога далі. Це наше місто, а не цієї голоти. А ви самі звідки? - явно вирішив дізнатися, щоб зарахувати своїх пасажирів до голоти або місцевих.

        —  Родом з Ельзура, - відповів Декс, - Але останнім часом жив у Кваміші, там ближче до роботи було.

        —  У Рідженті  працював? - Запитав таксист, так і не прийняв рішення щодо того, до кого зарахувати пасажирів, - У мене тітка у відділі кадрів працює, хотіла мене влаштувати туди. Але я їй сказав "Ойна, я на таксі заробляю двадцять тисяч, а ти мені пропонуєш всього за десять, не піду я". Як там у Кваміші? Уціліло щось?

       —  До Ельзура далеко, але не все так погано. Там друзі Філіса побували, тепер членники не пхаються більше, - відповів Декс. Коли вони летіли на кораблі Зіга, то їм довелося обігнути Кваміш через дію формера, так що Декс говорив правду. - Але з роботою там зовсім туго, ось і вирішили спробувати себе в Ельзурі.

        —   А хто ви?

        —  Інженер роботизованих систем п'ятого рангу, - з гідністю і хвастощами промовив Декс, - Та й мій маленький вже технік-універсал трійка.

        — Ну, на свою стару зарплату не розраховуй, але знайдеш роботу точно. Тепер технарі потрібні скрізь.- сказав впевнено таксист.- Та й малого прилаштуєш, може, навіть разом кудись вдасться всунутись.

         — Завтра обдзвоню пару вакансій, а то легаві зовсім нахабніли, не встигли увійти до міста, як штраф вкатали у п'ять китів. Ну, не сволоти?

         —  Ха, так, ці тварюки, що до війни були тими ще виродками, а зараз, отримавши більше влади, і зовсім береги плутати почали, - на щастя, на цей момент флаєр уже сідав перед центральним входом готелю і далі спілкуватися з водієм не довелося.

           Розрахувавшись з ним, Декс з Фіском попрямували до готелю. Через те, що "Прайм" вважався дорогим готелем, то вільні номери були в наявності. Усього за шістсот кредитів вони змогли зняти стандартний номер із видом на центральну площу.

          У порівнянні з довоєнними цінами, це було лише трохи дорожче, а тому Декс не став обурюватися, навіть на вигляд. Все одно гроші йому особливо ніякого значення не грали.

           Хоча нічого цікавого на центральній площі не було. Адміністрація Ельзура була зруйнована влучним попаданням кількох ракет зіургів. Чому майже половину площі зараз займала будівельна техніка.

            Прямо зараз квапливо намагалися відновити будівлю. Тому якщо ви не любитель спостерігати за будівельними роботами, нічого цікавого з вікна було не побачити. Але, попри це, номер все одно був дорожчим, ніж з виглядом спальний район неподалік готелю.

           Облаштувавшись у номері та замовивши в нього їжу, Фіск вирушив у нормальний душ, після хлопця в душ попрямував і Декс. Він заздалегідь зламав усі електронні системи в номері, щоб було не можна побачити те, що він не хотів, все-таки він був сполотом, а не людиною, і їх на планеті не повинно бути, крім нього самого.

           І тільки-но інформація про сполоті дійде до Філіса, то скласти один плюс один він зможе миттєво. І чекати в такому разі групу захоплення, і це в кращому разі. А в гіршому – можуть підлаштувати якийсь теракт, не пошкодувавши знищити при цьому цивільних.

           Після щільної вечері натуральною їжею хлопець вирішив подивитися якийсь фільм. На його подив, сюжет бойовичка його так захопив, що він і не помітив, як Декс покинув номер.

           Просто в черговий момент, коли скінчилася закуска на тарілці, Фіск оглянув номер і не побачив сполота. Така неуважність була неприємна хлопцю, і він пообіцяв надалі краще контролювати навколишній світ. Просто ситуація мирного міста якось підсвідомо розслабила хлопця.

           Після закінчення фільму Фіск вирішив просто поклацувати канали та спробувати знайти щось цікаве. Каналів було лише десять. Вибір був, м'яко кажучи, дуже обмежений. У дитячому будинку на головізорі було понад двадцять п'ять тисяч каналів, там можна було знайти будь-кому щось до смаку.

           І ось тепер Фіску, що звик до величезної різноманітності, довелося вибирати між трьома фільмовими каналами, чотирма новинними та трьома з тупими ток-шоу. На щастя, на одному з фільмових каналів йшов серіал про дітей-псіонів спецагентів. Він хоч і був дурним, але Фіск вирішив подивитись на той випадок, якщо будуть цікаві способи використання псіоніки.