Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

Стерн розмашистим кроком вийшла з Вандербільту й перетнула Старий кампус. Їй кортіло рушити простісінько до Блейка, але в цьому не було нічого доброго. Краєм ока помітила купку Сірих. Orare las di Korach[68], — кинула вона. Бабусині прокльони легко лягали на язик. «Щоб їх живцем проковтнуло». Уся її злість мусила знайти вихід у словах. Сірі, мов пташки, кинулися навтьоки.

А як щодо ґлуми? Якби та саме вийшла десь тут на полювання, чи вона втекла б? Алекс радо побачила б Нареченого, але після зустрічі на межі він їй більше не траплявся на очі.

Алекс знала, що їй не слід дратувати детектива Тернера. Можливо, він захотів би допомогти, якби вона його не образила. Утім, може бути, що він однаково допоможе. Якась частина її вірила, що він справді один з хороших хлопців. Проте не хотіла покладатися на Тернера, або закон, або когось із адміністрації. Адже відео нікуди не подінеться, а Блейк Кілі був заможний, привабливий та обожнюваний. А тим часом існує велика різниця між доброчесністю і реальністю.

15

Зима

Алекс не була в «Рукописі» після останньої гелловінської вечірки. Тієї ночі вона залишилась із Дарлінґтоном у «Чорному В’язі», намагаючись не замерзнути в його вузькому ліжку. Прокинулася, коли кімнатою поповзли перші промінці світанку, а поряд із нею, скрутившись калачиком, спав Деніел. Він знову збудився — у її округлі сідниці тицявся горбочок. Однією долонею хлопець накрив їй груди, і його великий палець, торкаючись соска, рухався туди-сюди з ледачою ритмічністю котячого хвоста. Алекс відчула, як шаріється всім тілом.

— Дарлінґтоне, — різко кинула вона.

— М-м-м? — пробурмотів він їй у потилицю.

— Прокидайся й трахни мене або припини.

Деніел завмер, і дівчина відчула, що він прокинувся. Шпортаючись і плутаючись у простирадлах, вискочив з ліжка.

— Я не... Пробач. А ми?..

Алекс закотила очі.

— Ні.

— Єдріт та в дріт...

Лаявся він рідко, але по суті.

Очі в Дарлінґтона були червоні, обличчя виснажене. Могло б бути й гірше, якби він знав, що підсунутий йому за сніданком звіт анітрохи не був схожий на той, що вона насправді надіслала Сендоу.

У променях полудневого сонця гробниця «Рукопису» була ще потворнішою, коло, заховане в цегляній кладці, здавалося, з’являлося й знову зникало, поки Алекс ішла до дверей. Майк Аволово помахав їй, запрошуючи всередину. Велика кімната й подвір’я за нею мали безтурботний і безпечний вигляд — усі ознаки чогось таємного, захованого глибоко під поверхнею.

— Я радий, що ти звернулася до нас, — сказав хлопець, проте Алекс сумнівалася в щирості цих слів.

Майк спеціалізувався на міжнародних відносинах і мав рішучі привітні манери гостя денних токшоу.

Алекс роззирнулася через плече та зраділа, побачивши, що в гробниці порожньо. Тепер, коли Кейт Мастерс була в списку підозрюваних, їй не хотілося нічого ускладнювати.

— Час розрахуватися.

Майкове обличчя прибрало смиренного виразу, наче він сидів у кріслі зубного.

— Що ти хочеш?

— Спосіб, щоб скасувати дещо. Відео.

— Якщо воно стало вірусним, ми нічого не зможемо зробити.

— Я не думаю, що стало, але щомиті може вистрілити.

— Скільки людей його бачили?

— Точно не знаю. Просто зараз, можливо, з десяток.

— Це серйозний ритуал, Алекс. І я навіть не певний, що він спрацює.

Дівчина витримала його погляд.

— Ви досі тут і досі функціонуєте лише завдяки звіту, який я написала на Гелловін.

Тієї ночі вони з Дарлінґтоном стрімко вилетіли з гробниці чи принаймні докладали для цього всіх зусиль, а за ними бігли Майк із Кейт у костюмах Бетмена й Отруйного Плюща. Дарлінґтон ледве тримався на ногах, мружився від усього заяскравого і щосили тримав дівчину за руку. Хтось із випускників сердився на Дарлінґтона. Усе це мало бути жартом.

— Нічого ж не сталося, — сказала Кейт.

— Хорошеньке «нічого», — буркнула Алекс, тягнучи Дарлінґтона далі кварталом.

Проте Аволово й Мастерс не відставали, переконуючи й висуваючи пропозиції. Тож дівчина обіперла Деніела об «мерседес» і уклала угоду, пішла на поступку, пообіцявши пом’якшити звіт. Вона написала, що Дарлінґтон випадково випив зілля, і «Рукопис» дістав лише штраф, а інакше їхню діяльність призупинили б. Алекс знала, що хлопець кінець кінцем про все довідається, не дочекавшись суворіших санкцій. У найкращому разі на неї чекала переконлива лекція про різницю між мораллю та етикою. Але Дарлінґтон зник, і звіт більше нікого не цікавив. Алекс знала, що ця угода була нікудишнім кроком, але, якщо вона переживе перший рік в Єлі, то зможе контролювати Лету. Доводилося йти на поступки, прокладаючи собі подальший шлях.

Аволово схрестив руки на грудях.

— Я думав, ти зробила це, щоб уберегти Дарлінґтонову честь.

— Я зробила це тому, що світ тримається на послугах. — Алекс потерла рукою обличчя, намагаючись відігнати раптову хвилю втоми. Піднесла телефон: — Подивися на її язик. Хтось користується вашим наркотиком, щоб пудрити мізки дівчатам.

Майк узяв телефону руку й насупився, побачивши скріншот.

— Достойниця? Це неможливо. Усі наші запаси зберігаються під замком.

— Можливо, хтось поділився рецептом.

— Ми знаємо, що стоїть на кону. І всі пов’язані суворими заборонами. Ми не можемо просто тинятися й розбазікувати всім, чим тут займаємося. До того ж тут річ не у формулі. Достойниця росте лише у Великому Хінґоні. Є буквально один-єдиний постачальник, і ми платимо йому неоковирну винагороду за те, що він продає її тільки нам.

То де ж її взяли Блейк і його друзяки? Ще одна таємниця.

— Я подумаю про це, — пообіцяла Алекс. — Та просто зараз мені потрібно все виправити.

Майк уважно розглядав її.

— Це не справи Лети, еге ж? — Дівчина не відповіла. — Для засобів масової інформації є свій критичний рівень. Він відрізняється для музики, зірок, мемів. Але, якщо перетнути цей поріг, жоден ритуал не зможе нічого скасувати. Припускаю, нам доведеться провести обряд повної чаші у зворотному порядку. Ми використовуємо його, щоб створити імпульс для проектів. Саме так було минулого вересня із синглом Мічі.

Алекс пригадала, як Дарлінґтон описував, що оголені члени товариства зібралися у велетенській мідній ванні й співали, поки ємність поступово наповнювалася вином, що, булькаючи, підіймалося з якогось невидимого місця під їхніми ногами. Повна чаша. Цього вистачило, щоб дуже посередній сингл злетів на другу позицію танцювальних чартів.

— Скільки людей тобі для цього знадобиться?

— Принаймні ще троє. Я знаю, з