Читати книгу - "Третій фронт"

— Українські злочинці можуть допомогти Україні! — крикнув Чеснаков.

— Українських злочинців не буває. Так само, як і українських лівих. Або ти служиш «сєкєлю», або Україні. Або ти лівий, або ти українець. На жаль, іншого вибору немає, — запевнив я.

— Це дурість! Навіть гірше, ніж дурість, — це злочин! — заволав Чеснаков. — Як на нас будуть дивитися в Європі, де в більшості країн при владі саме ліві! Чому ми мусимо нехтувати батярами або одеськими бандитами на кшталт Бені Кріка, які могли б допомогти нам?

— Бандит допоможе звільнити ваші кишені від готівки. Більше він нічого не робитиме, така його злочинна природа. Я не буду займатися чудовиськами, від яких шкоди буде більше, ніж користі!

— Це дурість і… — почав було Чеснаков, але ведучий перервав його.

— Пане професоре, прошу зберігати спокій! — Ведучий подивився на нього, потім на мене. — Від тактичних питань я хотів би перейти до стратегічного. Чи правильний план організації третього фронту?

— Без сумніву, — кивнув я.

— Але професор Чеснаков каже, що краще було б зосередитися на пошуку Українського героя, який зміг би скористатися Шаблею та Хрестом і цим би точно виграв війну на третьому фронті.

— Я дуже нечасто погоджуюся з паном Чеснаковим, але тут визнаю, що він правий має рацію. Повністю й беззаперечно. Проте є одна маленька проблема. Ніхто не впевнений, що Український герой існує тут і зараз. Звісно, якщо він є і ми його знайдемо, це розв’яже усі наші проблеми на третьому фронті. Ми переможемо кремлядь без залучення чудовиськ. Але біда в тому, що ми не знаємо, чи є той герой. Знаєте, це як обирати між танком і дрібною зброєю — автоматами та гранатометами. Звісно, танк — потужна зброя, з якою нам приступні найскладніші цілі, і начебто був би сенс зосередитися на здобутті танка. Але річ у тому, що ми не знаємо, чи він заведеться і зможе їхати та стріляти. Ми можемо поставити на танк, і якщо він буде справний — виграємо. Але якщо ні, ми програємо, і програємо без варіантів. Із автоматами й гранатометами варіанти є в будь-якому випадку. Ми не маємо гарантій перемоги, але й гарантованої поразки тут теж не буде. Я обрав цей шлях, бо не мав навіть натяку на те, що Український герой є. Чекати, коли він з’явиться, у нас, на жаль, немає часу.

— Може, треба було краще шукати натяки існування героя?

— Повірте мені, якби я мав хоч на нігтик надії, я б займався лише героєм. Це суперприз, який дозволив би нам виграти війну, знищивши кремлядь. Але довелося працювати з чудовиськами.

— Та якщо герой усе ж таки існує…

— Я прошу вас зрозуміти, що герой — це не сіра миша в копиці сіна, коли невідомо, чи є вона, чи ні. Герой — занадто помітна постать. Не може бути так, щоб герой був, а жодних ознак його не було. Його наявність обов’язково можна було б помітити. І я шукав будь-які свідчення його існування, але все дарма. — Зітхнув, розвів руками, зробив сумне обличчя. — Розумієте, Україна чекала на героя і в двадцяті, і в сорокові. Винниченко й Шухевич споряджали експедиції, щоб його знайти. Та все було марно, Україна програвала. Я не хотів знову зосередитися на герої й програти втретє.

— І все ж таки я б не став відкидати цієї можливості, — втрутився Чеснаков. — Наш інститут буде обов’язково займатися пошуками ознак існування героя, і якщо він є, ми його обов’язково знайдемо.

— Інститут? Який ще, в біса, інститут?

— Це наступне питання, — кивнув ведучий. — Усвідомлюючи важливість організації третього фронту для забезпечення обороноздатності України, ми винесемо на розгляд Верховної Ради законопроект про створення Державного комітету перспективних розробок. Це така завуальована назва, бо на державному рівні ми б не хотіли визнавати існування чудовиськ, щоб не викликати паніку в населення та кредиторів. У складі комітету буде створено Національний інститут перспективних досліджень, який займеться всіма питаннями, пов’язаними з чудовиськами.

— Створюєте чергового державного монстра, — нервово засміявся я.

— Антидержавницькі погляди пана Владюші давно відомі, — прокоментував Чеснаков.

— Ситуація, коли така важлива галузь залежить лише від однієї людини, — неприпустима, — сказав ведучий. — Це не тому, що ми не довіряємо вам, пане Владюшо, чи вважаємо вашу роботу поганою, хоча деякі питання щодо ефективності є. Ні, просто ми тверезо дивимося на реалії. Якщо ворогові вдасться вас знищити, Україна фактично залишиться беззахисною. За наявності належно профінансованого інституту ми будемо застраховані від цих прикростей. Звісно, ми запропонуємо вам роботу в інституті — посаду провідного спеціаліста, директора головного департаменту польових досліджень. Ми мусимо поставити організацію третього фронту на державний рівень.

— Тобто знищити його. Бо через украй низьку якість механізмів будь-яке втручання нашої держави тільки погіршує ситуацію, а часто просто зводить усе в могилу, — зауважив я. — І взагалі це хибна практика — розв’язувати проблему створенням нових чиновних інституцій! У нас була прокуратура й органи міліції, які мусили б боротися з корупцією, та натомість долучилися до неї. Замість реформи цих відомств ми створили Антикорупційний комітет. Який результат? Досі найгучніші корупційні скандали виникають через розслідування журналістів, а не через роботу вповноважених органів. Те саме з Міністерством інформації. Створили, набрали людей, поглинають бюджетні кошти, але геть нічого не змінили в поточній інформаційній ситуації. Тепер ви хочете створити таке собі Міністерство чудовиськ, бо перебуваєте у чиновній парадигмі, де створення профільного органу автоматично розв’язує проблему. Але це не так! Міністерство буде писати доповіді, намагатиметься влізти до ринку заборон та регуляцій, щоб не тільки отримувати бюджетні кошти, а ще й заробляти на стороні. Писатимуться стоси доповідей, проводитимуться численні засідання та конференції, але все це жодним чином не позначиться на реальній ситуації. Хоча ні, позначиться — ситуація погіршиться. Бо наявність відповідного державного органу тільки погіршує стан речей у профільній галузі. Існування прокуратури призводить до ще більшої корупції, існування Міністерства інформації призводить до спотворення інформації — так само буде і з чудовиськами!

— Прекрасний спіч, професор Чеснаков десь так його й описав заздалегідь. Він казав, що ви, пане Владюшо, будете категорично проти створення інституту, бо не схочете втрачати монополію на боротьбу з чудовиськами. Зараз ви дієте на власний розсуд, робите що заманеться, вас нікому контролювати, нікому оцінювати ефективність вашої роботи, правильність обраного напрямку дій. Але так не може тривати далі, бо дуже вже велика ціна питання. Ми не можемо залишити все як є,