Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Прямо в холі вони наткнулися на коробки. А так як будь-який безлад, за винятком ігрової Ніка, виводив Адама з себе, погляд,  яким він нагородив їхню економку говорив сам за себе.

- Я не знала куди подіти ці речі і чи варто мені розкривати коробки, - виправдовувалася та, втягнувши голову в плечі, - Це привезли для місіс Пірс.  

- Мабуть, ... Еджей ... надіслав, - ковтнувши ком, який миттєво підступив до горла, подала голос Єва.

- Нехай все це викинуть! - одразу розпорядився Адам, зі зневагою дивлячись на коробки.

- Ти не маєш права! Це мої речі і мені вирішувати! - від обурення у Єви сперло подих. - Щось з цього може не стоїть ні цента, але воно мені дороге. Ясно?

- Ні, не ясно, - категорично процідив Адам. - У тебе є все. А якщо чогось не вистачає - тобі варто тільки сказати. Але я не бажаю, щоб в моєму будинку було присутнє нагадування про кульгавого зайчика.

- Розуміння - ось чого мені не вистачає, Пірс! Чуйності і уваги не тільки як до жінки, але і як до людини! - викрикнула вона, піднімаючись вгору по сходах до сина.

Адам з'явився десь через годину, переодягнений, з абсолютно іншим відстороненим виразом обличчя:

- Твої коробки віднесли в твою кімнату, - кинув він їй, тепло посміхаючись до  Ніка. 

І Єва була просто впевнена, що тепер ноги його не буде в тій кімнаті. Хоча з його боку це був величезний і болісний крок їй назустріч. Він поступився, чого в принципі робити не вмів.

- Як там на рахунок творчих ідей? - і Адам все ж таки був явно налаштований на згладжування конфлікту.

- Не знала, що спіткнуся об дитяче харчування.

- Свого часу, коли ми підбирали харчування для Ніка, я перепробував весь асортимент в цих маленьких баночках. …Що таке? - насторожився Адам, помітивши , як змінилося обличчя Єви.

- Еврика! - посміхнулася вона. - Придумала! Ти підкинув мені ідею, - схопивши свій блокнот, вона стала щось швидко записувати, ствердно киваючи на всі питання Ніка, навіть не помічаючи його пустощів, і що погоджується піддати свій телефон дослідам у воді і привести в будинок козу, і неуважно погодилася б ще бог знає з чим, поки не втрутився Адам.

     Єва довго сиділа біля ліжка сплячого сина не в змозі піти, не в силах усвідомити чому дітей вражають такі страшні біди, чому вони повинні страждати, такі чисті і невинні. У цьому їй бачилася жахлива всесвітня несправедливість. Горе могло як змусити звернутися до вищих сил, так і відвернутися від них. У цей момент Єва немов хотіла посперечатися з богом.

Але замість небесного творця в дитячу увійшов Адам, який втратив терпіння, і тихо вивів її за собою.

***

У цей день вона прийняла рішення імпульсивно. Вийшла з офісу на обід і раптом опинилася біля квартири Еджея. Ні, вона і раніше відчувала, що це потрібно зробити. Поговорити з ним дивлячись в очі, спробувати пояснити, попрощатися як годиться. Але вона не уявляла, що буде настільки боляче, як тільки він відкрив їй двері.

- Привіт, - прошепотіла вона, закусивши тремтячу губу.

- Заходь. ... Щось забув віддати? - Еджей намагався триматися відчужено, але в його голосі було занадто багато туги, щоб не зрозуміти наскільки йому важко.

- Я прийшла поговорити , якщо ти не проти.

- Поставити красиву і витончену крапку? - гірко посміхнувся він. І Єва кілька хвилин не могла відірвати погляду від його м'яких заповнених болем карих очей.

- Джею, ... вибору не було. Я повинна так багато тобі сказати ...

- Ти ж казала, що любиш мене, - обірвав він її.

- Люблю, - кивнула Єва, сідаючи біля нього, боячись при цьому доторкнутися . - Але є почуття набагато сильніші любові до чоловіка, є непереборні обставини, які вимагають пожертвувати особистими переживаннями. Мій син хворий, Джею, лікарі дають йому ще рік життя. .... Генетичне захворювання, яке потребує донорської пересадки. Якщо я завагітнію і народжу здорову дитину, це може врятувати Ніку життя.

Еджей приголомшено провів долонею по обличчю.

- Розумієш, Джею, можна сказати - Адам несамовито любить нашого сина, він правда, хороший батько, готовий на все заради своєї дитини. ... У нас з ним тепер є спільна мета і спільне батьківське почуття.

- Я співчуваю, Єво, на рахунок малюка, правда. ... Ти примушуєш себе бути з Пірсом? Довго ж ти цього не витримаєш.

- Вірно, Адам складна людина. ... Але є в наших з ним стосунках елемент довіри, коли він відкриває мені свою душу ... і він потребує мене так само як і мій син. ... Я не примушую себе, ні. Пробач, тобі повинно бути це неприємно.

- Не зовсім підходяще слово, - Еджей сам взяв її за руку. - Мені пекельно хріново, Єво. Я кожен день думаю про те, що ось так просто віддав тебе цій  наволочі. Він вчепився в тебе всіма своїми акулячими зубами і відпустить тільки якщо здохне. Мене на частини рве, коли я розумію, що ви з ним разом! Що він змусив тебе вийти за нього, що він робить тебе нещасною.

Єва зітхнула, вперлася чолом в його плече і похитала головою, потім подивилася Еджею в очі, і зібравшись духом, вимовила:

- Можливо, зараз я скажу тобі страшну річ, Джею. Насправді мені буває дуже добре з Адамом. Коли він припиняє грати в крижаного короля, то буває навіть дуже милим і турботливим. А коли ми втрьох: я, наш малюк і Адам - нам просто дуже здорово і ми щасливі. Він не збирається мене мучити, нас мучить те, що загрожує нашому синові. Можливо, мені стало б спокійніше, якби ти перестав мене кохати, якби зрозумів, яку повію і лукаву гадину пригрів на своїх грудях і, викресливши мене як епізод, став жити далі на зло недоброзичливцям. ... Як змусити себе не кохати, Джею? - слабким голосом, додала вона вже в кінці.