Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

У голові виникла давно забута пульсація. Легке здивування змінилося передчуттям однією лише фразою, виголошеною через телепатичний зв'язок:

"Мені потрібен перстень!" - і тобі привіт, брате!

"Блудний син вирішив повернутися?!" – дозволив собі познущатися.

"Не біси мене, Владаре!"

"А що ти мені зробиш?" - усміхнувся я, - "Не очікував, що ти передумаєш!"

"Я не збираюся повертатися! Мені потрібно у світ людей" - сьогодні день несподіванок, - "Владар?"

"Тобі не здається, що нас двох буде забагато для маленького світу людей?" - і це ще м'яко сказано.

"А ти там що робиш?"

"Після твого зречення й ефектної втечі батько вирішив, що виродку на кшталт мене не солідно посідати місце спадкоємця та відправив подалі".

"Чому перстнем не скористався, щоб повернутися?" – закономірне питання змусило мене скривитись.

"Навіщо? Мені й тут непогано", - вкотре пролаяв себе подумки за свою дурість та самовпевненість, - "І немає його в мене" 

 "Де воно?" - щось трапилося, і він насилу себе контролював, - "Ти втратив перехід???"

"Ні, не втратив! Один Істинний скористався тим, що я загрався у війну".

"Чому досі не повернув?" – і знову правильне запитання.

"Думаєш так просто підійти й забрати його? Ми з Істинними уклали мирний договір перед Засновниками. Та й використовувати його для переходу в інші світи можемо тільки ми з тобою", - головна причина полягала в тому, що мені перстень не потрібен був.

"Вітаю! У тебе з'явилася дуже серйозна причина порушити договір і повернути нашу річ".

"Та я якось уже зрозумів. Мені потрібен час!"

"У тебе його мало!" - командний тон миттєво вивів із себе.

"Дрого!" - відвик, щоб зі мною так розмовляли – на рівні, - "Мені не цікаво, чому ти рвешся у світ людей, але не здумай підім'яти його під себе! Я тобі не дозволю. Мені тут подобається. А через наше протистояння все може зміниться".

"Ти мені погрожуєш?" – схоже Дрого теж від такої рівності у спілкуванні відвик.

"Так! Я тобі погрожую!" – відступати я не збирався.

"Страх не втратив? Накази спадкоємця не обговорюються!"

"Майже шістсот років минуло відтоді, як ти добровільно відмовився від законного права наказувати Волхвам!" - усміхнувся я, - "І в мене до тебе умова буде."

"Яка?" – Дрого зацікавився, хоча і так було зрозуміло, що я все зроблю.

"По прибуттю проведеш мені ритуал зв'язування"

"Треба ж, знайшов собі жінку!", - почав посміхатися вже Дрого, - "А з чого ти взяв, що в мене вийде? Тільки в батька достатньо сили для цього."

"Дрого, я навіть зараз відчуваю скільки в тебе накопичилося сили. Інакше не поставив би таку умову."

У свідомості запульсував тихий сміх:

"Ти теж багато набрав, раз можеш мене сканувати", - і слідом знущальне, - "Жінка твоя часом не людина? Знаєш же, що смертна ритуал не переживе. Слабкі вони занадто. Чи ти вирішив ризикнути? А раптом?"

"Вона поки що людина. Я працюю над цим. Ти згоден на мою умову?" - вийшло злегка нетерпляче.

"Так! Не зволікай, Владаре! У мене також виникли проблеми зі слабкою статтю!", - неочікувано поділився Дрого.

«Таке можливо?» - поцікавився я в порожнечу – Дрого вже обірвав зв’язок.

Ну що ж, маленька, шкода, що тобі доведеться пройти через все це! Я сподіваюся, що ти назавжди залишишся в невіданні щодо моєї безпосередньої участі в розіграній партії.