Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Батько впорядку. Щодо презентації то завтра подивимося чи все готово. Радий вас бачити, але нам напевно час їхати. Робота не чекатиме.
Чоловік посміхнувся.
— Звичайно ж, робота завжди на першому місці. Доречі,хотів тебе спитати. Обираючи між хорошим товаром котрий варто чекати надто довго і сумнівним товаром який скоро зявиться що ти обереш?
Жо чого взагалі його питання?
— Думаю, якщо очікування виправдовує ціну то чому б не щачекати? Хлча якщо це стосується роботи, то це і не найкращий варіант адже час-гроші. Але все ж набагато краще якість а не швидкість.
Чоловік посміхнувся.
— Дякуємо вам за запрошення, але гам справді вже час їхати, - сказав Макс дивлячись на Дениса.
— Попрощаєшся із Ростиком?
— Я вже попрощався, - сказав малий.
Все ж нам вдалося вирватися з цієї будівлі і коли ми сіли у машину Макс глянув на Дениса позаду.
— Хлопче, що відбулося?
— Нічого. Нічого не відбулося. І взагалі. Я втомився. Поїхали додлму. Я хочу додому.
Я помітила в кутиках очей сльози. Хотілося спитати що насправді сталося але якщо він не хоче відповідати Максу то мені навряд чи...
І все ж у мене попереду іще й тренування з Максом котре впевнена буде не менше цікаве ніж у кавярній розмова.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадай, Мері Горн», після закриття браузера.
