Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Та як ви… - здавалось, Еріел зараз спалахне, але Емілія зупинила його.

- Пане Ален, - промовив Гарден, - Лейла Вогнекрила є не лише втіленням принцеси Каї. Вона все ще спадкоємиця престолу Шайлон. Ми не в праві…

- Ви мене, певно, не так зрозуміли, - Ален усміхнувся і безцеремонно вказав пальцем, - я хочу її.

Рейна не ворухнулась. Вираз її обличчя не змінився. Але Таск помітив, що її бліда шкіра стала майже білою. Вона знала це із самого початку. Знала, але так не хотіла в це вірити. Ті спогади, що вона заблокувала, ті, що поховала глибоко в собі. Та ніч, коли вона і Дагон рятували Еліаса. Та клята ніч, коли він вперше торкнувся її волосся. Вона ніколи не забувала. Але до останнього намагалась робити вигляд, що нічого не розуміє.

- Тільки через мій труп! – прогарчав Таск.

- Це легко влаштувати, - подав плечами Ален, - але дозвольте дещо пояснити.

- Ми це не обговорюватимемо!!! – крикнув сприган.

- Все ж таки, раджу вислухати, - Нагайна відкрито показала два зубчасті кинджали на поясі.

- Генерале крил, - Гарден підняв руку, - приборкайте емоції.

- Таску, - обернулась до нього Лейла, - будь ласка.

- Слухайся принцесу, - махнув Ален рукою, - між Сін та Великим континентом роками підтримувався мир. Та давайте визнаємо, Сін поступилась територіями лише тому, що для Великого континента гарантом безпеки були легендарні генерали. Я хочу створити державу рівну в усьому іншим. Моє бажання просте. Я хочу, аби сили були рівні.

- Маячня! – випалив Еліас, - ваші війська вже перевершують війська Фарлезу і в кількості, і в силі! Навіщо цей фарс?!

- О, Еліас, - Ален поглянув йому в очі, - а я вже і забув, що ти тут. Давно не бачились. Сумував за Калі?

Еліас не відповів. Лише тихо скрипнув зубами. У присутності Алена він ледь стримував тремтіння. Не зрозуміло, чи то від страху, чи то від люті.

- Так і є, - продовжив Ален, - дійсно, я можу зрівняти весь Фарлез із землею. Але тоді розпочнеться війна в яку вступлять війська Шайлон, Сеттен-Хейлу та Райкону. Це буде війна на виснаження, адже сили приблизно рівні. І генералам доведеться воювати. Можливо, Континент і отримає свою перемогу, але ціною випалених земель, зруйнованих міст і сотень тисяч полеглих. Що стосується генерала клинка… вона загине першою. Її сила – двогострий клинок, а сама вона – відчайдушна захисниця, яка кидається в бій не думаючи про себе. Лише питання часу, коли сила генерала доб’є її. Я ж пропоную альтернативу. Лишайте собі принцесу Каю, лишайте собі трьох генералів. Віддайте мені генерала клинка. Це буде гарантом безпеки. Імператриця-напівкровка для імперії напівкровок. Графська донька, генерал принцеси Каї. Вона бездоганно підходить на цю роль.

У залі повисла гнітюча тиша. Еріел переглядався з Гарденом. Таск ледь стримував себе, аби не кинутись на Алена. Еліас дивився собі під ноги, Лейла на Алена. І лише Аспер не зводив погляду з Рейни. Вона майже не дихала.

- Які похмурі обличчя, панове, - засміявся Ален, - у будь-якому випадку, я ж не монстр якийсь. Не тягнутиму красуню-наречену під вінець силою. Я дам три дні прийняти це рішення.

- Якщо я відмовлюся? – Рейна дивилась на нього відсторонено.

- Тоді ми розпочнемо війну, - просто відповів Ален.

- Вибір без вибору! – вигукнув Аспер.

- Чому ж? У вас є вибір. Піти на цю маленьку жертву з богу Фарлезу або ж обрати війну. І ми воюватимемо. А тоді, коли жертв буде стільки, аби їхня кров могла наповнити по самі вінця ціле озеро, я знову прийду до вас просити її руки. Так голосно, щоб весь Великий континент чув, що всі ті воїни полягли лише тому, що одна норовлива красуня не захотіла стати жертвенним агнцем для свого королівства. І тоді… ваш народ сам приведе її мені, закуту у кайдани, - Ален хижо облизав губи, - тому, я раджу прийняти вірне рішення. Три дні. Я прийду за відповіддю через три дні.

***

- Як все пройшло, пане Алене?  

- Ви так хвилювались за перебіг переговорів, що навідались до мене особисто?

- Хм, дещо вимагає мого особистого контролю.

- Вважаєте, що маєте контролювати мене?

Прозвучало вороже.

- Ні, що ви, - усмішка, - просто хочу отримувати цю інформацію особисто.

- Не боїтесь, що вас, Преподобного Білого храму, помітять на ворожому судні?

- Мої Білі плащі володіють ідеальною пряжею маскування.

- Про навички Білих плащів ми знаємо краще ніж ви можете уявити.

- Кхм… то як пройшли перемовини?

- Я дав їм три дні на роздуми. Впевнений, вони мені відмовлять. Тоді лишиться лише влаштувати криваву бійню у Фарлезі. Скориставшись хаосом, один з моїх загонів допоможе Дому Шепоту захопити владу у Шайлон.

- А якщо у бій вступлять війська Райкону і Сеттен-Хейлу?

- Впевнений, Фарлез визнає поразку раніше.

- І все ж таки?