Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Офіціант якось одразу спохмурнів.

— От у цьому й біда, — буркнув собі під ніс несхвально, — що чуже горе вже не може навіть зіпсувати смаку їжі.

— Шановний, — Вест добре пообідав і відчув себе дозрілим для філософської бесіди. — Повірте, це ще не найгірше.

— Ви думаєте?

— Звісно. Гірше буде, коли вид потворності та каліцтво стане сприятливо впливати на процес поглинання їжі.

— Вибачте?

— А чого ви дивуєтесь? Дивлячись на каліку, розумієш, як усе скороминуче в цьому світі. Отже, треба поспішати встигнути насолодитися життям і всіма тими дарами, що воно нам підносить.

Можливо, розмова, що спонтанно виникла, мала б цікавіше продовження, але тут спрацювала сигналізація автомобіля.

— Здається, ваша «альфа»?

— Мабуть. Треба глянути…

Поверхневий огляд нічого не дав, зате досить було Весту підняти капот, щоб здогадатися про причину спрацювання сигналізації, навіть не знаючи пристрою автомобіля. Один із різнокольорових дротів виявився перекушеним. І щоб змусити машину замовкнути, а потім і завестися, швидше за все, треба було або від'єднати блок живлення, або замінити зіпсований дріт.