Читати книгу - "Школа янголів та демонів , Просто Наталі "

— Хоч твої крила і золоті, але  нутро в тебе все одно непризнаної! — закричав Сатана при цьому тримав маму за горло.
Її ноги не торкалися землі, а все тіло тремтіло і  руки чіплялися та дряпали нелюдські пальці, намагаючись вивільнитися. Кроулі ніде поблизу не було. 
Страх за маму, лють і втома — це все змішалося в один коктейль емоцій, які ніби пробудили в мені силу. Раніше я почувалася порожньою, але зараз я здавалася собі наповненою до країв. Ще ніколи я не відчувала себе такою всемогутньою. І я злякалася цієї сили. На мить мені здалося, що я можу вбити когось, не втримавши цієї сили. Я стиснулася вся, подумки запихаючи її в надри свого тіла, не дозволяючи вирватися назовні. Мама якось спромоглася вивернутися, звільнитися від смертельних обіймів Сатани, але він встиг перехопити її знову.
— Пташка б'ється, не розуміючи, що з клітки не вибратися.
Сатана притис її спиною до себе, знову стиснув шию. Але мама раптом дістала меч і встромила в себе. Він пройшов наскрізь. Меч пронизав маму і потрапив прямо в серце Сатани, що притискав її до себе.
— Мамо!
Вони впали разом, стікаючи кров'ю.
— Мамо!
Не встигла я підбігти до неї, як мама ворухнулася. Вона жива! Мама вирвала з себе меч і, ледь у свідомості, але все ж таки жива, піднялася над трупом Сатани. Вона не зачепила своє серце і не мала наміру вбити себе. Мама обернулася до армії Сатани і прокричала, приховуючи голос, з останніх сил.
— Ваш ватажок мертвий! Війна має бути закінчена: безглузді смерті ні до чого! 
Янголи та демони перестали битися. На їхніх обличчях завмерла розгубленість. Мама прокричала.
— Все закінчено!
Тиша... Вона була така явна, така недоречна і різка, що у вухах почало свистіти, наче мозок, що звик до військової какофонії, забув, що це таке. В очах усіх читалося питання: "Все й справді скінчилося?.."
Нарешті війна закінчилася і нас в майбутньому чекає багато роботи, щоб відновити перемир'я та відновити школу. Невже це справді кінець?

Кінець