Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Темний прохід здавався нескінченним. Холодний метал дуло пістолета впирався Ясмін у спину. Ельма тягла її вперед, з очима, повними божевілля.

— Думаєш, ти перемогла? — шипіла вона. — Але ні, Ясмін! Він належить мені! Ви обоє заплатите!

Ясмін тремтіла від страху, на її обличчі були сліди побоїв, а душу розривала тривога за сина і Керема. В голові знову й знову лунало одне: «Прощай, моя родино…»

Раптом попереду з’явився Керем. В очах — рішучість. Він мовчки підійшов ближче.

— Відпусти її, Ельмо! — гучно і твердо.

Ельма здригнулася, зупинилася, її рука тремтіла. Потім раптом — постріл. Куля просвистіла повз Керема, влучивши в стіну. Ельма тяжко дихала, її губи тремтіли.

— Ти не розумієш… Я кохаю тебе… завжди кохала… і хотіла з тобою сім' ю і дітей,а вона все зіпсувала — сказала вона хрипло, сльози текли по її щоках.

І тоді — другий постріл. Вона спрямувала пістолет собі в голову… й натиснула на спуск.

Все затихло. Тільки глухий звук падіння тіла на бетон.

Ясмін скрикнула й затулила обличчя, тремтячи від жаху. Керем кинувся до неї, обіймаючи її обережно, наче боявся зламати.

— Все добре, ти жива… Я з тобою… — шепотів він, пригортаючи її.

Набігла охорона. Один із охоронців повідомив:

— Алі затримано. Його спіймали під час втечі. Все під контролем, пане Кереме.

Керем кивнув, не відводячи очей від Ясмін. Вона плакала в його обіймах, ще не вірячи, що все скінчилося.

— Я більше тебе ніколи не відпущу, — тихо сказав він. — Ніколи.