Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Цей мудило вкрай очманів. Спочатку запрошує мою дівчину до себе на роботу з якоїсь незрозумілої причини, яку я приїхав з'ясувати ще тримаючи себе в руках і бувши готовим вислухати його тупорилі аргументи, але варто було мені зайти в Клуб, як я застав картину, яка скоро почне вимальовуватися неприємними синцями на його фізіономії. Ледве втримався, аби не врізати йому прямо там на місці, коли побачив, як він затискав Енді прямо на робочому місці. Захотів мою "Копію"? Та якби ми були деінде, я б тебе вже вдарив, але тут вешталося не менше, ніж з десяток твоїх псів, які від мене б мокрого місця не залишили, після того, як знайшли б твою побиту тушу. 

Нічого, скотина, я тобі збирався це пригадати так, що ти потім ще довго будеш сцяти кров'ю і чужі баби були останньою темою, яка б спадала тобі на думку. 

А ти, дрібна гидота, як же в тебе багато облич. Не дивно, що мужики  по тобі пускали слину, адже у тебе так багато облич. Та і я мало не купився, вчора така мила була, ти однозначно вміла знаходити індивідуальний підхід до кожного. Ну, не повія? 

Ось і зараз, стояла й обіймалась з цим виродком. Дозволяла йому обіймати себе за талію, а я ледве стримувався, щоб не прибити вас обох. 

І багато кому ти таке дозволяла? Ну нічого, вже зовсім скоро я збирався навчити тебе того, як має поводитися дівчина поруч зі мною! Ти будеш сидіти й навіть не будеш помітна, а той, хто шарпнеться у твою сторону, потім буде проходити дорогий курс відновлення у стоматолога. 

Чорта з два ти мені подивишся на інших мужиків, і не важливо чого мені це буде коштувати: силою або ніжністю, але у твоєму житті буду тільки я! Хоча, я міг відразу сказати, що ніжним бути не вмів, не хотів і не збирався!

- Куди вона пішла? - Я за лікоть піймав якусь дівчину, що працює в цьому бісовому закладі й кивком вказав у бік Енді. 

- Еее... - зам'ялася дівка і я побачив, як забігали її очі, - в масажний кабінет, - невпевнено протягла вона і спробувала відсторонитися, але я лише сильніше стиснув її руку. 

- В кабінет масажу, кажеш... і чому так невпевнено? Там масажують щось особливе? Вона? - Кров у цей момент почала закипати, поки я чекав відповіді, а сам ледве стримувався, щоб не піти слідом. 

- Ні, взагалі це кімната для любителів особливого виду масажу, але вона не масажистка. Вона адміністратор. Мабуть, пішла щось перевірити, - пустилася в пояснення дівка, але на цьому моменті мені стало абсолютно чхати. 

- Просліди за тим, щоб нас ніхто не потурбував, а ще краще зроби все так, щоб ніхто нічого не побачив, - я навіть не дивився в її бік, але по моєму голосу було зрозуміло, що я не жартував, - вимкни там світло і не дай боже хтось дізнається, що я там був, - на цей раз я подивився на бліду бабу так, що у тієї залишки розуму видуло страхом. 

- Д-д-добре, - тільки й почув я у спину.