Читати книгу - "Престиж"

31 грудня 1903

Лікар порадив і надалі користуватися антисептичною маззю, що потроху починає діяти. Оглянувши мене, він сказав Джулії, що ці неприємні, болісні висипи можуть бути симптомом серйознішого захворювання крові або внутрішніх органів. Щовечора, перед сном, Джулія обережно обмиває мої рани. Я досі втрачаю вагу, хоча остан­нім часом процес уповільнився.

З Новим роком!

1 січня 1904

Зустрів Новий рік похмурими роздумами, оскільки су­мніваюсь, що доживу до його завершення.

Відволікся від своїх переживань завдяки нотаткам Бордена. Дочитав книжку до кінця і маю визнати, що читання мене захопило. Щоправда, я часто роблю примітки на бережках, коли у мене виникають питання щодо його методів, поглядів, недомовок, помилок, само­обману тощо.

Попри те що я ненавиджу і побоююсь Бордена (важко забути, що він десь існує — живий і здоровий), його погляди на магію видаються мені сміливими й надихаючими.

Поділився своїми враженнями з Джулією, і вона погодилася. Здається, вона теж схиляється до думки, що обидва ми досягли би більших успіхів, якби були союзниками, а не ворогами.

26 березня 1904

Тяжко хворів. Упродовж двох тижнів не міг позбутися відчуття, що ось-ось помру. Симптоми були жахливими: постійна нудота, блювання, стрімке поширення висипів, параліч правої ноги, утворення виразок у роті, майже нестерпний біль у попереку. Зайве казати, що здебільшого я лікувався в одній з приватних клінік Шеффілду.

Утім, нещодавно трапилося диво — мій стан явно покращився. Гнійники й виразки безслідно зникли; чутливість і рухливість ноги почасти відновилися; біль зменшився, і недуга трохи відступила. Тиждень тому я повернувся додому; незважаючи на те що я був прикутий до ліжка, мій настрій щодня поліпшувався.

Сьогодні мені вперше вдалося підвестися. Дійшов до оранжереї і вмостився в шезлонгу. Звідси видно далекі поля і дерева, за якими височіє скелястий стрімчак Кербар-Едж, де досі лежить сніг. Я перебуваю в чудовому гуморі; перечитую записи Бордена. Останні два факти ніяк не пов’язані один з одним.

6 квітня 1904

Тричі перечитав рукопис Бордена, додав перехресні посилання і докладні коментарі. Джулія готується переписати все набіло, адже обсяг відредагованого мною тексту суттєво збільшився.

Хоча ремісія триває, я не тішусь ілюзіями — моє здо­ров’я загалом погіршується. Зізнаюсь, що в останні місяці мого життя я маю намір помститися своєму заклятому ворогові. Саме він винен у моїх нинішніх бідах, і він заплатить за це. Мені допоможуть його записи. Я планую видати книжку Бордена.

Література зі сценічної магії не є загальнодоступною. Попри те що написано й опубліковано чимало книжок, ці твори — за винятком популярних брошур для дітей і кількох масивних томів, присвячених престидижитації і спритності рук,— не цікавлять звичайні видавництва. Їх рідко можна знайти у звичайних книгарнях. Така спеціалізована література друкується за ініціативи кількох видавців і розповсюджується в професійних колах. Ці книжки часто виходять малим накладом (40–50 примірників) і коштують надзвичайно дорого. Зібрати колекцію — непросте завдання, що вимагає великих витрат, тож більшість ілюзіоністів мають змогу роздобути потрібне видання, коли хтось із колег помирає і родичі виставляють на продаж його колекцію. З часом я придбав невеличку бібліотеку і постійно звертаюсь до неї, якщо хочу запозичити або адаптувати під свій репертуар існуючі номери. У цьому плані я нічим не відрізняюсь від інших фокусників. Читацька аудиторія подібних книжок є обмеженою, але важко уявити більш уважних та обізнаних книголюбів.

Читаючи нотатки Бордена, я часто ловив себе на думці, що варто поширити їх хоча б тому, що вони принесуть неабияку користь його колегам-ілюзіоністам. Текст містить чимало слушних зауважень про мистецтво й техніку магії. Хоч би якими намірами керувався автор (він непереконливо проголошує, що його щоденник призначений для близьких родичів і «нащадків», про яких він фантазує з відчутною ніжністю), йому вже ніколи не вдасться видати свій рукопис. Треба було краще оберігати особисті папери. Як необачно з його боку!

Моя остання місія — домовитись про публікацію від імені Бордена; щойно я закінчу роботу над примітками й коментарями, подбаю про те, щоб ця книжка побачила світ.

Якщо Борден переживе мене (що найбільш імовірно), він зможе оцінити витонченість і багатогранність моєї помсти.

Насамперед він буде ошелешений, коли виявить (це станеться незабаром), що його «неймовірні» професійні таємниці оприлюднені без його дозволу. Мій противник лютуватиме ще більше, дізнавшись, що ідея належить мені. Спантеличений, він губитиметься в здогадках, яким чином я примудрився втілити свій підступний задум із могили. (Він вважає мене мертвим — це написано чорним по білому.) Зрештою, коли Борден прочитає мої примітки, йому відкриється вся вишуканість фінальної розплати.

Якщо стисло, я поліпшив текст — розтлумачив деякі неясності; зупинився на багатьох цікавих питаннях загального характеру, побіжно розглянутих ним; проілюстрував численними прикладами його захопливу теорію «мовчазної згоди»; висвітлив методи, що застосовуються видатними ілюзіоністами. Я додав детальні описання всіх трюків, які, наскільки мені відомо, були розроблені Борденом, а також тих, що їх він теоретично здатен виконати. Пояснюючи особливості техніки кожного трюку, я уникав розголошення основного секрету.

Я зосередився на ореолі загадковості, що оповиває номер під назвою «Нове транспортування людини», хоча приховав найважливіше. Немає жодного натяку на те, що Борден — не один чоловік, а двоє ідентичних близнюків. Таємниця, якій підпорядковувалося життя обох братів, залишається таємницею.

Уцілілий Борден знатиме, що останнє слово лишилося за мною, наша ворожнеча добігла кінця і я переміг. Я вторгся до його особистого простору, але показав, що поважаю кордони. Сподіваюсь, він засвоїть урок і зрозуміє, що розпалювана ним війна була даремною і заподіяла шкоду нам обом; атакуючи один одного, ми марнували свій талант. Було б краще, якби ми дружили.

Я дам йому поживу для роздумів, і він до кінця своїх днів ламатиме голову над цією книжкою.

Моя помста стане досконалою ще й завдяки умовчуванню: Борден ніколи не розкриє секрет апарата Тесли.

25 квітня 1904

Робота над текстом Бордена просувається успішно.

Минулого тижня я написав трьом видавцям, які спеціалізуються на літературі з магії: двом — до Лондону, одному — до Ворчестеру. Представившись поціновувачем ілюзіонізму, я туманно натякнув, що впродовж багатьох років використовував свої багатство та привілеї для підтримки кількох професійних фокусників, а також повідомив, що наразі редагую мемуари одного з наших видатних ілюзіоністів (не називаючи його імені на цьому етапі). Наостанок я запитував, чи зацікавлені вони бодай теоретично в публікації такої книжки.

Двоє видавців вже відповіли мені. Обидва висловлюються ухильно, але просять надіслати матеріал для ознайомлення. Отримані відповіді засвідчили, що мені не треба було зізнаватися в наявності «багатства» (навіть евфемістично),— відправники дають зрозуміти, що моя пропозиція була б розглянута більш прихильно, якби я зробив внесок у фінансування публікації.

Звісно, я можу собі дозволити заплатити їм, проте ми з Джулією чекаємо на відповідь від третього видавця, перш ніж прийняти рішення.

18 травня 1904

Закінчивши роботу, ми надіслали рукопис до видав­ництва, що першим привернуло нашу увагу.

2 липня 1904

Погодив умови договору з видавництвом «Гудвін та Ендрюсон», розташованому в Олд-Бейлі, на схід від середмістя Лондону.

Нотатки Бордена будуть опубліковані до кінця цього року початковим накладом у сімдесят п’ять примірників, за роздрібною ціною в три гінеї. Видавці обіцяють створити багато ілюстрацій і забезпечити книжці