Читати книгу - "Прозріння"

вони ніколи не забувалися. А що робитиму я, запитав себе комісар. Він покликав офіціанта, повернув йому газету, оплатив рахунок і вийшов на вулицю. Коли сідав за кермо, скинув поглядом на годинник, Пів на одинадцяту, подумав він, це добрий час, саме той, який він призначив для другого допиту. Він подумав, що час добрий, але він не знав, що йому казати й навіщо. Він міг, якби захотів, повернутися до провіденційного страхового товариства, відпочити перед обідом, можливо, навіть трохи поспати, компенсувати сон, утрачений протягом клятої ночі, коли йому довелося витримати неприємну розмову з міністром, кошмар, крики дружини лікаря, коли альбатрос дозволив йому склепити очі, але думка про те, щоб замкнутися між тими похмурими стінами, здалася йому огидною, він не мав там чого робити, а ще менше йому хотілося оглянути склад зброї та боєприпасів, як він планував по своєму прибутті і що входило в його обрв’язки комісара. Ранок ще зберіг дещо від осяйного світанку, повітря дихало свіжістю, найкращий час для того, щоб прогулятися пішки. Він вийшов з автомобіля й пішов куди очі дивляться. Дійшов до кінця вулиці, звернув ліворуч й опинився на майдані, перетнув його, звернув в іншу вулицю й вийшов на інший майдан, пригадав, що він був тут чотири роки тому, сліпий посеред сліпих, слухаючи ораторів, які теж були сліпими, відлуння їхніх промов, здавалося, досі сюди долинало, тут також розташувалися дві недавні політичні комісії, комісія правої партії на першому майдані й партії центру на другому, а щодо партії лівого крила, то наче такою була її історична доля, вона не знайшла іншої ради, як отаборитися на пустирищі, майже за межами міста. Комісар ішов і йшов і несподівано, не помітивши, як він туди прибув, опинився на вулиці, де жили лікар та його дружина, хоч він і не мав наміру опинитися там, Це та вулиця, де вона живе. Він стишив хід, перейшов на протилежний бік вулиці й був на відстані десь двадцятьох метрів від їхнього дому, коли двері будинку відчинилися й дружина лікаря вийшла із собакою. Моментальним рухом комісар обернувся до неї спиною, підійшов до крамниці й зупинився там, позираючи ліворуч, бо якби жінка йшла в його напрямку, вона віддзеркалилася б у вітрині. Проте вона не наблизилася. Комісар обережно звернув свій погляд у протилежний бік. Жінка віддалялася від нього, собака без повідка трюхикав за нею. Тоді комісар подумав, що він повинен піти за нею, що він анітрохи не принизить себе, якщо наслідує свого агента другого класу та інспектора, що якщо вони топчуть вулиці міста, переслідуючи підозрюваних, то він зобов’язаний робити те саме, комісар він чи не комісар, бо одному богові відомо, куди піде тепер ця жінка, схоже, вона просто прогулює собаку, та не виключено, що в нашийнику пса зберігаються нелегальні матеріали, бо давно минули ті часи, коли сенбернари носили на своїх шиях барильця з бренді, завдяки яким рятували життя людей, приречених на смерть в альпійських хуртовинах. Проте переслідування підозрюваної особи тривало недовго. В одному з куточків цього кварталу, схожого на село, забуте всередині міста, був занедбаний сад із великими тінястими деревами, алеї, посипані крупним піском, квіткові клумби, прості лави, пофарбовані в зелений колір, з озером у центрі, де стояла скульптура в образі жінки, що нахилилася набрати воду в порожній глек. Дружина лікаря сіла й дістала книжку із сумки, яку несла із собою. Поки вона відкривала сумку й ще не почала читати, собака її не покинув. Вона підняла погляд від сторінки й наказала, Біжи, й він побіг, туди, як колись евфемістично казали, куди ніхто за нього не міг би побігти. Комісар подивився здалеку, згадав своє запитання, яке поставив собі після сніданку, А що робити мені. Протягом п’ятьох хвилин він чекав, заховавшись за зеленими кронами, на його щастя, собака не побіг у цей бік, він міг би його впізнати і цього разу не обмежився б гарчанням. Дружина лікаря не чекала нікого, вона просто вивела свого собаку на вулицю, як і всі інші люди. Комісар рушив прямо до неї, пісок під його ногами зашурхотів, і він зупинився за кілька кроків. Повільно, так ніби їй було важко відірватися від читання, дружина лікаря підвела голову й подивилася на нього. У першу хвилину вона, схоже, не впізнала його, бо не сподівалася побачити його тут, потім сказала, Ми вас чекали, та позаяк ви не прийшли вчасно, а собака нетерпеливився, то я вивела його на вулицю, а мій чоловік залишився вдома, якщо ви не поспішаєте, то можете поговорити з ним, поки я повернуся, Я не поспішаю, Тоді ходіть до нас, я прийду відразу, мені треба лише дати трохи часу собаці, він не винен у тому, що люди голосували чистими бюлетенями, Якщо ви не заперечуєте, то позаяк нагода мені допомогла, то я хотів би поговорити з вами тут, без свідків, А я, якщо не помиляюся, то думаю, що цей допит, якщо так його називати, вам буде зручніше, як і перший, провести у присутності мого чоловіка, Про допит не йтиметься, я не стану діставати з кишені свій записник, не маю я також схованого магнітофона, крім того, зізнаюся вам, що моя пам’ять уже далеко не та, якою вона була раніше, я легко все забуваю, а надто коли не записую того, що мені розповідають, Я не знала, що пам’ять спроможна чути, Це другий слух, бо слух зовнішній лише переносить звуки всередину, У такому разі, чого ви хочете, Я вже сказав, що хочу поговорити з вами, Про що, Про те, що відбувається в цьому місті, Пане комісар, я дуже вдячна вам за те, що вчора ввечері ви прийшли в мій дім і розповіли мені, а також моїм друзям, що існують в уряді люди, дуже зацікавлені, що чотири роки тому дружина лікаря не осліпла й тепер, схоже, є організаторкою змови проти держави, але тепер, якщо ви більше не маєте чого сказати мені на цю тему, я думаю, що більше нам немає про що розмовляти, Міністр внутрішніх справ зажадав від мене, щоб я передав йому фотографію, на якій ви, пані, зображені разом зі своїм чоловіком та вашими друзями, й сьогодні вранці я був біля кордону, щоб її передати, Тож ви знайшли, що мені сказати, в усякому разі, виправдали свій намір переслідувати мене, прийшли прямо до мого будинку, адже ви вже знаєте адресу, Я вас не переслідував, не ховався за деревом і