Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

– Що? – я починаю задихатися, впиваючись у трубку так, що айфон, здається, зараз розкришитись, хоч і непробивний. - Ти там зовсім охренів? Перепився чогось чи курнув?

- Слава, ми з Тохою працюємо, - зітхає Ед до нудоти тверезим голосом. – Ну, і… Антон загалом був проти, але я вважаю, - тобі треба знати.

Мені треба зупинитись. І трохи подихати. Небагато. Трошечки. Просто легені, здається, зараз тупо розірвуться. В хлам.

- Слав? – у голосі Еда явно відчувається вина. Ну, так, - кому приємно приносити погані звістки? Особливо – найкращим друзям? - Слава, та не психуй ти так. Всі вони - шалави продажні і нічого не варті.

Дихай, Бурін, дихай! Тому що те, що зараз обпалило всі мої нутрощі, мене разом із машиною зараз спалять на хрін.

- Слава? - Едік вже репетує. - Слава! Ти там хоч би не за кермом?

- Все нормально, - хрипко випльовую я в трубку, розуміючи, що в горлі пересохло, як у Сахарі. - Спасибі друг.

Відключаючи, жбурляю айфон на заднє сидіння. Дзвінка мені явно чекати вже нема сенсу. Різко розгортаю машину і рву в «Іскру». Слово честі, рознесу колись цей, раніше улюблений шинок! Разом із його блядським господарем! Одним він, бля, машинки купує, а іншим - плаття! І все, головне, – яскраво-червоне! Це в нього що, мітка така? І чого це для МОЄЇ Лєри він так пожлобивля? Що, не задовольнила  на машинку за півгодини?