Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він замовкнув, коли Айза опустилася перед ним. Вона намагалася втримати своє лице спокійним, але відчувала, що воно прямо палає від рум’янцю. І як би вона не старалася, Тесей його точно помітив. Але і його лице чомусь враз здавалося аж надто червоним – і не від тої крові, що залила пів щоки.
Чистою ганчіркою вона обтерла його лице, але цівка крові залилася і за край сорочки і плаща і губилася десь внизу. На це Айза би не зважала, але вона помітила, що на животі і на грудях у Тесея кровоточили ще кілька ран, просочуючи дорогу тканину кров’ю.
– Знімай сорочку, – сказала вона, витискаючи мокру ганчірку і промиваючи її у чистій воді.
– Ось так відразу? – запитав Тесей із усмішкою, але все ж потягнувся до шнурків, що тримали її біля шиї, і взявся їх розплутувати. – Навіть на побачення спершу не покличеш?
– Покличу, – твердо відізвалася Айза якраз тоді, коли Тесей стягував сорочку через горло. Він заплутався у рукавах, і коли його обличчя з’явилося з-за шарів тканини, він чомусь виглядав ще червонішим, але нічого не сказав.
Подряпини були не надто серйозні. У селі Айзі доводилося бачити і гірші рани, і ніхто через них не поспішав бігти до цілителя, тож кожен вмів готувати лікувальні настої. Айзу навчила її матір. А потім вона вчила все майже наново у столиці, коли читала все, що могло потрапити їй під руку у спробах знайти ліки для Кіта.
Без зайвих сентиментів вона обмила рани на животі та грудях і закрила їх шматками чистої тканини, хоча й не могла подумки не помітити, що Тесей мав надивовижу підтягнуте тіло – як для людини, що більшу частину свого життя корпіла у лабораторії.
Зрештою вона згадала, що Тесей так і не дав відповіді на жодне її запитання.
– То як це сталося? – вона насупилася, щиро намагаючись зрозуміти. Це точно не були наслідки вигнання духа – той міг впливати на розум, і тільки зовсім трохи – на тіло. А на Тесея, здавалося, тому духові було все одно.
Він подивився в бік.
– Патрулювання, звісно ж, що ще.
Айза відчула, як на неї великою хвилею накочується провина. Вона мала бути там! Мусила не зважати на дурниці, які говорить Рем, і піти на патрулювання із Тесеєм – тоді, звісно ж, цього би не сталося. Айза без брехливої скромності могла сказати, що володіє серпом краще, ніж Тесей – своїм мечем.
– Там були трупи? – занепокоєно і винно запитала вона, намагаючись відступити на крок. Тесей її стримав і всадовив на ліжко біля себе, зовсім близько. Потім він поклав долоню їй на плече у якомусь на диво заспокійливому жесті.
– Чотири, так. Поняття не маю, звідки вони взялися. Наче щойно все було спокійно, і наступної миті – я вже б’юся на життя. Вони були справді сильні, – він криво посміхнувся, і від цього Айза відчула себе ще гірше.
Та вона не встигла ще нічого сказати, як Тесей продовжив спокійним, дуже впевненим голосом.
– Я знаю, що Рубчик змусив тебе патрулювати з Ремом. Зрештою, ти не могла роздвоїтися. А дванадцяте мало би бути спокійним.
Айза тільки опустила від цього голову сильніше. Певно, це було правдою – вона не могла бути у двох місцях одночасно. Але… кидати Тесея одного, навіть не попередивши його – це було низько.
– Це все Рем, – сказала вона глухо і з більшою злістю, ніж відчувала до нього навіть вночі. – Він хотів зі мною патрулювати і підмовив Рубчика.
– Ну, він давно… дивиться на тебе, – обережно сказав Тесей. Він начебто дивився в інший бік, але Айза знала, що він спостерігає. І чекає, що ж вона на це відповість.
– Що ж, тим гірше для нього. Мені подобається зовсім інший.
Тесей розплився у широкій посмішці, і навіть великий синяк на пів лиця не робив його менш красивим.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.