Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Вест сіпнувся, однак його зупинила важка рука Механіка.

— Ви куди?

— Треба допомогти!

— З розуму сказилися? Пане не чув, що сказав офіцер власнику причепа?

— А яке це має значення?

— Офіцер сказав: «Задля безпеки країни!» А це означає, що армія бере відповідальність за всі наслідки і змінити щось може лише старший за званням.

Очі здоров'яка підозріло примружилися.

— А чого це пан все розпитує та й розпитує? Може пан шпигун отих імперців?

— Ти ж у них не віриш… — внутрішньо холодіючи, посміхнувся Вест. Вбивати Механіка йому не хотілося. Занадто багато хто бачив як вони розмовляли, а потім відходили разом від машини.

— Мало у що я вірю, а в чому сумніваюся. За впійманого імперця обіцяють велику винагороду та знак позаштатного помічника. Отримавши його, мені вже не довелося б ховатися по підворіттях.

— Логічно. На жаль, мушу тебе розчарувати… — Вест вчасно згадав про посвідчення. — Сюди поглянь.

Механік одразу ж шанобливо підтягнувся.

— Перепрошую, пане. Можете розпитувати далі. Я завжди готовий допомогти службі безпеки. А якщо й справді допоможете зі значком помічника, мої очі та вуха будуть цілодобово у вашому розпорядженні. Повірте, не пошкодуєте. Я вмію бачити та слухати.

Але Вест уже втомився від розмови, та й співрозмовник почав дратувати. Тому Климук махнув рукою і попрямував до ресторанчика. Вийшовши з підворіття, озирнувся:

— Отже, ховатися у підворіттях — це бути вільним та незалежним?

Здоров'як промовчав.

— Машину не забудь зі страху відремонтувати. І… — Вест глянув на годинник. — Будь тут у цей час завтра… Ні, післязавтра. Поговоримо про значок, та й про свободу...