Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

Картер трохи відкидається на спинку крісла і знизує плечима, наче це нічого не означає.  

- Елайно, ну яке звільнення? - Вимовляє він з легкою посмішкою. — Ви цінний співробітник. Ми могли обговорювати різні сценарії, але звільнення? Ні, звісно. 

Майстерне ухиляння від відповіді. Дивно, як це він швидко перевзувся. Цікаво, із чим це пов'язано? Як недоречно згадую недавній візит Блейка до офісу... Я стискаю зуби, але вирішую не заглиблюватися. 

— Дякую за довіру, — говорю я стримано.  

— До речі, мало не забув, — продовжує він, перевертаючи аркуші у папці. — Сьогодні ви можете піти раніше.  

- Справді? — дивуюся я, дивлячись на нього.  

- Так. Відпочиньте, — він піднімає на мене погляд, сповнений доброзичливості. — Ви заслужили.  

Я встаю, відчуваючи, як усередині здіймається дивне почуття. Все це здається мені надто підозрілим.  

- Дякую.  

- Доброго дня, Елайно.