Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Наступного дня з самого ранку почалися обшуки. За попередніми даними Максима, мережа, якою керував Тарасов, мала понад п’ятдесят об’єктів тільки в Києві й передмісті: готелі, тренажерні зали, "закриті клуби", благодійні фонди та навіть легальні спортивні школи.

Перші результати прийшли швидше, ніж очікували.

> — На вулиці Ломоносова знайшли сховище з документами і печатками фірм-прокладок, — повідомив один з оперативників Денису.

> — А ще у Вишневому — три десятки іноземців без документів. Кажуть, приїхали на "турнір", а потім їх змусили працювати на будівництві.

Денис стояв у командному центрі й переглядав інформацію на моніторах. Поруч Максим швидко вносив нові дані в базу, оновлюючи схеми зв'язків.

> — Це лише початок, — зауважив Максим. — Ті, хто реально стоїть за Тарасовим, зараз або тікають, або знищують докази.

Денис вдумливо кивнув:

> — Пора переходити до наступного етапу. Розбити їх мережу інформаційно.

Того ж вечора в ЗМІ з’явилася серія розслідувань. Анонімні джерела, "витоки", внутрішня інформація — усе працювало на розхитування імперії Тарасова. Легенди про "успішного спортивного менеджера" почали сипатися. Суспільство дізнавалося про реальний бік медалі: брудні гроші, катування, експлуатацію.

І що найгірше для мафії — з’явилися перші "розкаяні" свідки. Спортсмени, тренери, навіть бухгалтер одного з фондів.

Один з них, худий чоловік із поламаними пальцями, сидів перед Денисом у кімнаті для допитів.

> — Я більше не можу мовчати, — хрипким голосом сказав він. — Вони змушували нас підписувати договори кров’ю. Буквально. Погрожували родинам, дітям.

Денис уважно слухав, записуючи кожне слово.

> — Добре, — спокійно сказав він. — Ми вас захистимо. Але нам потрібно більше: імена, місця, суми. Все.

Інформатор затремтів, але кивнув.

Перші тріщини у великій стіні вже з'явилися. І тепер залишалося тільки вправно розширювати їх, щоб уся ця кримінальна будівля нарешті обвалилася.