Читати книгу - "Час настав, Костянтин Матвієнко"

Причина тому — авторів стиль. Незмінна легка іронія там, де йдеться про опис речей дивовижних, фантастичних та історіософічних. Топографічна і хронологічна точність в описі по­дій (усі ті готелі «Хам Ят» біля Софії та кафе «Калина» на Мос­ковській, де має звичку тусуватися місцева еліта; коридори Ближніх печер неподалік від «підземної вулиці Батиєм убієнних», де працюють археологи, розкопуючи завал печер, що справді стався у травні 2005-го; торговельний центр «Жлобус» під Майданом). Ситуацію напередодні парламентських і місцевих виборів березня 2006-го, коли нова влада вже встигла виявити себе «в усій красі» і коли «жнивують» усілякі «політтехнологи», змальовано густими сатиричними барва­ми. Впадає в очі портретна пізнаваність гротескних персона­жів: мера столиці Хмельченка, московського політтехнолога Глєба Арнаутського і намісника лаврського монастиря архіє­пископа Савла (Ворони), екстравагантного й не позбавлено­го добрих порухів бізнесовця-політика Стрийського і його ци­нічного радника Бобрина, пихатого, нахабного та зажерли­вого «проректора-завгоспа» Університету... Авторове засте­реження на звороті титулу видання, що «будь-які аналогії, які виникають з реальними подіями, установами, організаціями та особами, є випадковим збігом», то стандартний спосіб уникнути можливих судових позовів, коли раптом хтось впіз­нає у героях книжки себе коханого.

Доброю є психологічна умотивованість там, де йдеться про осіб цілком вигаданих — як от про доволі сумлінних спів­робітників Служби полковника Вовка і майора Трохимчука, які, однак, нічого не можуть вдіяти за калейдоскопічних змін традиційно корумпованого і некомпетентного начальства. Чи про типологічно упізнаваних співробітників київської філії «Фонда славного єдінства» Федерації, проти яких безсилі працівники Служби, але які, в свою чергу, не здатні перемогти Аскольда і його друзів (достовірності оповіді додає те, що російськомовні персонажі на її сторінках говорять по-росій­ському без перекладу; щось таке прагнув був написати один з наших провідних «міських» прозаїків 1960-80-х Юрій Щер­бак — але так і не зважився).

Отже, дебютний роман Костянтина Матвієнка вартий прочи­тання не лише тому, що автор добре знає, про що пише (він чи­мало доклався до охорони міської старовини як депутат Київради двох перших демократичних скликань, і сам чимало кон­сультував таких нелюбих йому сьогодні вітчизняних політиків). Автор ще й виявив себе майстром побудови стрункої фабули й цікавого сюжету. Незавершеність окремих потенційно цікавих сюжетних ліній — скажімо, полковника Петра Вовка й успішно­го бізнесовця Михайла Яковенка, з тих, які підтримували Май­дан, а нині судомно намагаються зрозуміти, що ж відбувається з країною — можна списати на рахунок того, що цей роман є частиною циклу. Вже вийшли «Гроза над Славутичем» та «Баг­ряні крила». Автор працює над четвертою книжкою циклу.

Нарешті, ще одна приваблива риса роману Костянтина Матвієнка в тому, що це — текст на сто відсотків київський.

Написаний правдивим киянином з діда-прадіда, яких у сучасній українській прозі не так і багато (на думку спадають імена то­го-таки Юрія Щербака, Євгенії Кононенко — на тому список майже й уривається). Написаний людиною, для якої Київ є не ли­ше місцем проживання і заробляння грошей, а й певною сак­ральною сутністю, яка може втілюватися в широкому регістрі образів — від першопокликаного Апостола й до симпатично­го домовичка Лахудрика Пенатія...

І насамкінець. Роман було написано тоді, коли, попри пер­ші постмайданні розчарування, розвиток України ще уявляв­ся по-інакшому. Сьогодні, після харківських домовленостей, законодавчого закріплення «позаблокового статусу» і фак­тичного перетворення церкви «владики Савла (Ворони)» на державну, оптимізму всім, хто вірив у європейську (нехай на­віть у віддаленій перспективі) Україну, помітно поменшало. Проте роман Костянтина Матвієнка, в якому співробітники «Фонда славного єдінства» на вимогу не «грізної» Служби, а простого київського студента змушені упродовж 24 годин за­лишити межі нашої держави, сприймається і як певний україн­ський реванш. Шкода, що лишень літературний...

Максим Стріха,доктор фізико-математичних наук, письменник

Роман є вимислом. Будь-які аналогії та збіги з реальними подіями, установами, організаціями та особами випадкові.

ЗОБРАЖЕННЯ

Вихідні відомості

Літературно-художнє видання

Костянтин МАТВІЄНКО

ЧАС НАСТАВ

ПП «Мистецька агенція Наш Формат»

пров. Бєлінського, 5, м. Київ, 01032, тел.: (044) 222 5349

Свідоцтво ДК №4589 від 02.08.2013

Магазин «Наш Формат»:

тел.: (044) 234 8225, e-mail: magazyn@nashformat.ua

Інтернет-магазин www.nashformat.ua

тел.: (044) 222 5349, 273 2917, (067) 247 5737,

e-mail: сlient@nashformat.ua

Видавництво:

тел.: (044) 222 5349, (097) 904 3696

e-mail: martynov@nashformat.ua, pub@nashformat.ua

Примітки

1

Лесовий ґрунт — осадова порода сірувато-жовтого кольору поширена у степу та лісо-степу

2

Феодосій Печерський (1009? — 3 травня 1074) — святий Православної церкви, преподобний, один із фундаторів чернецтва на Русі, ігумен першого руського Києво-Печерського монастиря.

3

Пентаграма — магічний знак у вигляді п’ятикутної зірки.

4

Індіана Джонс — персонаж серій пригодницьких фільмів та книжок, створених Стівеном Спілбергом та Джорджем Лукасом. Пригоди І. Д. пов’язані з археологічними дослідженнями та містять елементи містики.

5

Венеди — найдавніша назва слов’ян, під якою вони згадуються в античних джерелах.

6

Книга, Послана Небом — за версією історика-тюрколога Мурада Аджі, один з артефактів тюркської культури.

7

Третій Уділ Пресвятої Володарки — Києво-Печерська лавра, в ширшому розумінні — Русь, в українській православній традиції вважається Третім Уділом Пресвятої Богородиці.

8

Йдеться про частину Святого Письма — Апокаліпсис, або Одкровення Іоана Богослова.

9

Понт Евксинський — давньогрецька назва Чорного моря.

10

Детальніше про цю історію знайдете у Вікіпедії за запитом «Ковчег Заповіту».

11

Вар’ят — ненормальний, несамовитий, божевільний, у білоруській мові вживане як літературне.

12

Обережно! Вживання навіть слабоалкогольних спиртних напоїв у публічних місцях, являє собою адміністративне правопорушення :)

13

Труба — назва підземного переходу під Хрещатиком на Майдані, вживана у київській субкультурі. До перетворення його у «Жлобус».

14

В цей день було здійснено спробу державного перевороту в СРСР, що й призвело, зрештою, до його ліквідації.

15

В урочищі Аскольдова могила наприкінці минулого століття було зведено церкву Св. Андрія, стилізовану під українське бароко. Першою Андріївською церквою є храм, збудований на початку Андріївського узвозу за проектом Ф.-Б. Растреллі у середині XVIII ст

16

Калевала та Махабхарата – давньофінський та давньоіндійський епоси.

17

Кабала – середньовічна містично-філософська течія в іудаїзмі.

18

Московська площа — нині Деміївська.

19

ВДНГ — Виставка досягнень народного