Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Вечеря пройшла у повній дисгармонії. Всі поводилися невимушено, але при цьому ситуація відчувалася напруженою. Спочатку обговорювали погоду і театральні прем'єри і лише під кінець повернулися до заручин. Гоцький заявив, що знайде для Тоцького асистента, який зможе замінити Тересу. На що Тоцький обурився, що Тереса незамінна і нічиї здібності не зрівняються з її талантами. Гоцькому довелося погодитися, що, звичайно ж, його майбутня наречена — скарб, але він намагатиметься знайти того, хто цілком влаштує Тоцького в якості асистента. На цьому тему закрили.

Тереса відчувала, що кожен залишився при своїй думці, і гадала, з чого це раптом проректор побачив у ній найкращу асистентку в академії. Це було дуже підозріло і не виключало якої-небудь каверзи, проте Тереса заперечувати не стала. І хоч помста Джозефу скасовувалась, бо у справі "погодився-відмовився" вона винесла йому виправдувальний вирок, але, проте, стати його асистенткою, як і раніше, хотіла. Тому що, задля справедливості слід зазначити, він найкращий менталіст князівства і їй є чому в нього повчитися.

Гоцькому вона теж не заперечувала. Було навіть цікаво подивитися, як він шукатиме їй заміну. Чи погодиться Тоцький на запропонований йому бартер, чи продовжуватиме стверджувати, що Тереса незамінна? У ній спалахнув азарт стати для нього такою помічницею, яку йому справді не захочеться ні на кого проміняти.

Коли вечеря підійшла до свого логічного завершення, а саме до десерту, Тереса та її батько були запрошені на ще одну вечерю до Гоцького в наступні вихідні. Батько засяяв і продовжував світитися до того моменту, як вони з Тересою вийшли з маєтку. Тоцький не поспішав покинути приятеля — залишився на партію в шахи.

Тересу та її батька проводив до екіпажу лакей. Він сипав ввічливими фразами, бажаючи легкої дороги та інших благ. Але Тереса не дуже його слухала. Її увагу привернув ще один транспортний засіб — мобіль, на якому, як вона знала, приїхав Джозеф. І все б нічого — мобіль і мобіль, вони вже перестали бути для Тереси дивиною, але у вікні цього транспортного засобу вона побачила жінку.

Неприємний холодок пробіг спиною. Хто це така? З чого це раптом проректорові катати по столиці якусь особу? Ні, ну, варіантів багато — це може бути родичка, колега чи дама серця. Чомусь Тереса відразу ж відчула по відношенню до неї неприязнь. А ще дивно, що Джозеф залишив її в мобілі і не взяв до Гоцького. Підозріла неприємна дама.

Цікавість штовхала Тересу роздивитись її краще, але та миттєво відсіла від вікна, щойно помітила, що на неї дивляться.

Тереса не встигла вловити жодних деталей. На дамі був капелюшок з вуаллю. Такі зараз дуже модні в артистичному середовищі. Актриса? Неприязнь посилилася. І найцікавіше — Тереса вловила в дамі щось знайоме. Може, це їй лише здалося, адже обличчя роздивитися не вдалося. Але не полишало відчуття, що Тереса знає цю жінку.

Вони з батьком сіли у орендований ним розкішний екіпаж. Він рушив, і таємниця пані з мобіля Тоцького так і залишилася для Тереси таємницею.

Дорогою вона залишила думки про незнайомку і вирішила ще раз обміркувати, чим для неї небезпечний раптовий потенційний наречений. Недовго думаючи, дійшла висновку, що хвилюватися зарано. Треба спочатку дізнатися, що Чорнобурий задумав. Вона майже не сумнівалася, що той знайде спосіб зустрітися з нею навіть раніше, ніж прийдуть наступні вихідні. Вона не могла не помітити його мімічні натяки, що незабаром на них чекає розмова тет-а-тет.

Батько висадив Тересу біля гуртожитку, а сам подався на вокзал. Він не мав змоги провести тут у неробстві весь тиждень — треба було повертатися додому. Але він обіцяв приїхати в наступні вихідні, щоб супроводити Тересу до Гоцького.

Тереса піднімалася сходами гуртожитку в радісному передчутті. Сьогодні мали повернутися Злата і Вілзорт, які були відсутні більше тижня. Вона скучила. Але не встигла Тереса дійти до крила, де розташовані кімнати одногрупників, як із сумочки подав сигнал мобільний кристал. Виявилося, це голосове повідомлення від дідуся. У Тереси миттєво потеплішало на душі. Її дід дуже своєрідна людина, не кожен його розумів, але Тереса ніжно любила.

У дитинстві вона багато часу провела в його старому трохи занедбаному замку Розен-де-Кришталь. Арчібальд навчав її їздити верхи. Так, дідуся звуть дьєр Арчібальд. Кіт з лабораторії божевільного вченого виявився його тезкою. Ох, як би це не сподобалося дідові. Він не пропустив би нагоди побурчати з приводу того, що нема чого давати вусатим людські імена. Але це не тому, що дідусь не любить тварин. Навпаки, він уміє знаходити з ними спільну мову. Він же зооменталіст. Тереса успадкувала дар від нього. Дід багато займався з нею, навчаючи та розвиваючи здібності. Це йому вона зобов'язана тим, що навчання в академії дається легко.

Але що за повідомлення він надіслав? Тереса приклала долоню до шорсткої поверхні кристала, і голос діда зазвучав так чітко, ніби він стоїть поруч.

Тессі, у мене для тебе сюрприз.

"Тессі" — так називав Тересу лише він.

Запитаєш який, моя допитлива дівчинко?

О, дідусь знав, що цікавість — її друге ім'я. Він любив переповідати один випадок з її дитинства. Допитливість чотирирічної Тереси настільки не знала меж, що одного разу вона розворушила бджолиний вулик, на який випадково натрапила в саду, щоб дослідити, як же бджоли виробляють мед. На щастя, дід вчасно це помітив. Йому ледь вистачило магічного резерву, щоб ментально вгамувати розлючених бджіл. До речі, рідко який зооменталіст вміє працювати з комахами. Вони взагалі не піддаються ментальній магії. Вплинути можна лише на суспільних, таких як бджоли чи мурахи, бо вони мають колективний розум.

Скоро про все дізнаєшся.

Такими словами повідомлення закінчувалося. У цьому весь Арчібальд, інтриган!

І ніби одного сюрпризу було мало, на Тересу чекав інший. Вона вже підійшла до дверей, що ведуть до спільної кімнати своєї групи, як почула гучний хлопок. Звук був такий, наче щось вибухнуло. Вона влетіла в кімнату і остовпіла. Ну ось, як то кажуть, залиш підопічних без нагляду на кілька годин…