Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Вся трійця застигла на порозі. Ділан і Анна мовчки дивилися на Чейза, чекаючи на його дії. А той не поспішав. Похмуро дивився на двері, про щось замислився.

– Чейз? – першим порушив тишу Ділан.

Тяжкий погляд друга багато про що йому розповів. Після багатьох років дружби вони були один для одного немов відкрита книга. Слова були непотрібні. Ділан і без них розпізнав у погляді друга всі сумніви та страхи, які зараз сколихнулися в його душі. А слідом за ними – і образу на Кейт, і злість на себе за миттєву слабкість.

Загарчавши на самого себе, Чейз рішуче постукав у двері.

В будинку було тихо, їм ніхто не відкрив. Вони навіть засумнівалися, що там хтось був. Господиня могла ж і поїхати.

Хвилини чекання розтягнулися. Але до дверей нарешті хтось підійшов і завозився із замком.

Серце Чейза шалено закалаталося в грудях, а подих перехопило. Невже зараз побачить свою руду бестію, що отак, без жодних пояснень втекла від нього? Несподівано для самого себе сильно розхвилювався.

Але двері відчинила не Кейт, а якась незнайома жінка у віці. Зовсім неусміхнена і непривітна. Вона суворо подивилася на них, уважно роздивилася скануючим поглядом кожного з трьох. Із німим запитанням у очах підняла одну брів і не промовила жодного слова.

Яскрава, навіть дуже красномовна міміка цієї жінки, та ось ця пиха й гонорово задерта брова здалися Чейзу надто вже знайомими. Саме так дивилася на нього Кейт в перші тижні їхнього знайомства. Ще тоді, коли мовчала, але точно вже про себе посилала його «на…». Коли ще не кидалася в нього контрактами і всім, що потрапить під руку, не називала мудаком і не загрожувала ножем.

«Теща… майбутня… Твою ж мать!» – промайнула в голові Чейза зовсім нерадісна думка. Він відкашлявся, підібрався. – Доброго дня. Ми шукаємо Кейт. Ми її друзі та приїхали за нею.

Майбутня родичка «винагородила» його недобрим, важким поглядом. Якщо Кейт видавала всі свої емоції, як то кажуть, «на гора», то її мама мовчки «вбивала» поглядом.

«Краще б була такою ж емоційною, як Кейт. – занервував під цим пильним поглядом Чейз. – Та, якого біса так дивиться?!».

Він випростався, розправив плечі.

– То Кейт зараз у вас? – спитав впевнено і голосно. – Чи нам треба далі їхати шукати її?

– Ти, як я розумію – Чейз. – Проігнорувала задане питання «теща». – Так… Ну, ти – Анна, це зрозуміло. А тебе я не знаю.

Ділан хмикнув, почавши розуміти, чому із такою мамою Кейт не особливо ладнала. Їх хіба що не виганяють. В дім так і не запросили.

– Мене звати – Ділан, мем. Я друг Чейза і добрий знайомий Кейт.

Жінка склала руки на грудях, усім виглядом демонструючи незадоволення:

– Ще раз назвеш мене «мем» і я тебе точно в будинок не пущу. Мене звати Адріана. І ніяк інакше я не дозволяю себе називати. – Ділан знітився, отримавши таку несподівану «віддачу» від цієї дивної і зовсім неприємної жінки у відповідь на ввічливе, навіть досить шанобливе звернення. – Так, ви – двоє, подружка та друг, – на останньому слові Адріана саркастично пирхнула, – заходьте до будинку. А ти, – перевела вона погляд на похмурого Чейза, – можеш піти погуляти.