Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Рубенсу, а заодно спробує його ще трохи попитати. Після чого варто поїхати в Єлєню Гуру і скористатися

гостинністю Синиці, треба глибше вникнути в тему вбивств повій.

Буквально вчора він обговорював детальний план дій з Майєю, вона мала чекати, сховавшись в

якомусь хорошому для підгляду місці з камерою в руці. Косма з Майєю дали собі півгодини, якщо чоловік не

з’явиться, вони повертаються до своїх справ. Зустрітися мали по обіді в Єленій Гурі – він, відвідавши Синицю

у відділку, вона ж все ще працювала над переведенням місцевого кладовища в цифровий простір.

Дівчина залишила машину перед крамницею, що порадувало Косму – дівчина вражала його все

більше. Краса, радість життя, проникливість і готовність до авантюр — усе це зібрано в одній чарівній

людині. Щоправда, підводячи підсумки, йому здавалося, що він описує ідеальну дівчину за мірками

81

підлітка, але як би там не було! "Хапай життя, Косма, насолоджуйся моментом, ти ж не відразу шукаєш мати

своїм дітям", — кричав його внутрішній диявол, бо янгол уже давно зібрав речі та виїхав, мабуть, образившись за те, що його підопічний покинув семінарію.

Він підійшов до стіни цвинтаря майже в ту ж мить, що й незнайомець. План спрацював.

– Доброго ранку, – привітався Косма.

Чоловік мляво кивнув у відповідь, а потім помахав рукою, як і Валясякова вранці.

– Щось не так? – запитав Косма.

– Важке питання.

– Питання складне лише тоді, коли ми не знаємо відповіді.

Чоловік глянув на нього з жалем.

– Це з якоїсь псевдофілософської книжки, може, того писарчука Коельо? - спитав він.

– Та так, якось спало на думку. Влстиве ж, пан так мені і не представився.

Чоловік знизав плечима.

– Називай мене як хочеш.

– Ми сьогодні не в настрої, чи не так?

– Ти бачив того нового священика, який приїхав сюди в неділю?

– Отець Марек?

– Нехай буде Марек, довбані євангелісти. Так, саме він. Ти бачив його?

– Так бачив. Він теж злий? Повинен померти? Допишемо його до списку?

– Іронія – це підтвердження порожнечі.

– Коельо?

– Сафо.

– Не розумію, чому пан ображається на іронію. Це мене має ображати, що ви втягуєш мене в якийсь

розтягнутий в розстрочку жарт.

– О ні! – Чоловік відштовхнувся від стіни і глянув на Косму. – Зло ніколи не обернеться жартом, але

жарт може обернутися злом. Тут ми маємо справу зі злом і тут не може бути жартів. Цей новий священик

закінчить, як і попередній.

– То ти знаєш, чим закінчив попередній?

– Так. Христос прийшов за ним.

– Дурниці. – Лише з ввічливості Косма не вживав сильніших слів.

– Дурниця – теж причина. Для багатьох релігія — це нісенітниця, і все ж сотні гинуть в ім’я неї, тисячі

вбивають. Але моя місія тут знову провалиться.

Раптом з церкви вийшов парох, але, мабуть, не помітив їх, бо був зайнятий зачиненням дверей.

– Мені пора. – Як і раніше, чоловік просто розвернувся і попрямував у бік лісу.

Не було сенсу бігти за ним. І що він мав робити? Битися з ним? Стежити за ним? Метою цієї зустрічі

було поставити його перед камерою. За фотографіями він набагато швидше зможе визначити, з ким має

справу.

Парох здалека кивнув йому, але пішов не назустріч, а швидко перетнув вулицю й направився до

свого дому. Косма відповів на привітання, піднявши руку, а потім озирнувся в пошуках Майї. Де вона могла

сховатися? Сумніви розвіяв есемес.

Майя: Я чекаю біля крамниці.

Не вагаючись, Косма пішов до вказаного місця, дівчина чекала там, притулившись до машини. Вона

посміхнулася, коли побачила його, не було жодних ознак того, що ніч була надто короткою, мабуть, макіяж

зробив свою справу.

– Привіт, свинтусику. – Вона поцілувала його в губи.

– Провина обопільна, — відповів він. – Ти встигла зробити якісь фото?

– Ба! – Вона дістала камеру, показала йому маленький рідкокристалічний екран і почала гортати

фотографії. - Може бути?

Чоловіка було сфотографовано майже з усіх боків, як повністю, так і лише його обличчя крупним

планом. Під кінець чисто детективна робота дівчині явно набридла, адже на фото був один лише Косма. Як

завжди, він виглядав на них жахливо, свої фотографії він ненавидів. Майже на усіх він мав відкритий рот, заплющені очі або вираз, який міг би виправдати рішення психіатра діагностувати чистий ідіотизм.

– Та ні, чудово, — сказав він. – Бачу, ти зосередилася на роботі.

– Не хвилюйся, приїду додому і надішлю тобі фотографії цього типа. Я зробила їх стільки, що можу

використовувати їх в якості портфоліо для будь-якого модельного або статистичного агентства. І у нас

насправді немає спільних фотографій. У наші дні не мати селфі? Це дуже підозріло, пахне кримінальною

історією, як люблять говорити герої дешевих серіалів. Вчора ми були в такому чудовому місці, але не маємо

жодного фото.

– Сама ж бачиш, як я на них виходжу.

82

– Зробиш цьом-цьом, і все буде добре. Всі дівчата роблять цьоми, і кожна з них гарно виглядає, всі

мої друзі це роблять і викладають в Інста