Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Ти ні?

– Я певною мірою поважаю себе. Кожна з них виглядає так, ніби вона робить мінет, можливо, це

така форма реклами? Я не знаю напевно, але в моєму випадку такий погляд зарезервований для того, з ким

я справді зближуся. Чому ти червонієш? Це результат навчання в семінарії, чи не так? Тобі все ще неприємно

говорити про секс? Священики про це між собою не говорять? Сподіваюся, вас турбує лише розмова, а не

сам секс.

– Не будемо влізати в тему. Будь ласка

– Спокуха, зустрінемося в Єлєній після обіду. Я знаю, що у тебе там багато роботи, даш мені знати, коли звільнишся. Я знайду гарну пивну.

Вона поцілувала його в щоку на прощання, стрибнула в машину і поїхала з вереском шин, змусивши

мотор заревіти від болю на першій передачі.

  

Косма повернувся за млинцями, Валясякова прополювала грядки і вшанувала його лише побіжним

поглядом. Він зайшов всередину, взяв пакунок і пішов вже знайомою дорогою, до крамниці і далі стежкою

вгору. Він був у гарному настрої, ввечері дізнався багато нового про зниклого священика, а ранкова

фотозасідка вдалася ідеально. Проте в усій цій бочці меду була й пресловута ложка дьогтю, тобто особа

дядька Мар’яна. Хоча це поки що чисто гіпотетично, бо спонсором Пйотра міг виявитися зовсім інша

людина, але зерно занепокоєння було посіяне.

Оскільки з учорашнього дня все йшло так добре, необхідно було зберегти переможну серію, Рубенса незабаром будуть тиснути трохи сильніше. Цей відлюдник дещо знав, це було ясно, як білий день.

Косма вийшов на галявину, вагончик стояв так само, як і раніше, трохи псуючи панораму Карконошів

та блакитного неба з кружляючими хмарами. О так, сьогодні на них чекає гроза, коротка, як бійка в барі, і

така ж сильна. Найкраще було б, якби він на той час був уже в Єлєній.

Лежаків перед вагончиком не було, все вказувало на те, що господар пішов у одну зі своїх

поневірянь околицями, може, новий каганець поставити? Косма підійшов до металевих сходів, пластикового відра біля них не було, мітли теж не було, пенька з сокирою теж ніде не побачив. Два кроки і

він уже був перед дверима, постукав у них і чекав відповіді зсередини. А може, Рубенс спав? Йому не

доводилося вставати на роботу на світанку, як більшості його співвітчизників.

Тиша.

Він постукав ще раз, керуючись, радше, добрим вихованням, ніж надією знайти господаря

всередині. Ну, нещодавно він дозволив собі побродити по вагончикові, то чим цей день відрізнявся від

інших? Він натиснув на клямку, і вона відчинилася так само м’яко, як і раніше. Він штовхнув двері, сподіваючись, що Рубенс спить на своєму ліжкові.

Внутрішня частина фургону була так само занурена в тінь і темряву, як і минулого разу, але на цьому

схожість закінчувалася. Перше, що кинулося в очі Космі, це відсутність фотографій і картин, наклеєних на

стіну. Зображення Страшного Суду кудись зникло, ніде не було видно Ісуса Христа, що вмирає у полум’ї

слави на хресті, дияволи не ворушили казан, повний душ, омитих жахливою червоністю. Також не було

вказівок щодо заточування пилки чи інших креслень. Вони просто зникли, від них не залишилося навіть

сліду у вигляді шпильки чи залишків клею.

Але це було ще не все. Десь зникли розкладне ліжко, шафка з їжею, каструлі, тарілки, столові

прилади, не було пластикового тазу чи шматка мила. Лише піч і важка металева шафа залишилися там, де їх

поставили багато років тому, але Космі не потрібно було підходити до них, щоб зрозуміти, що її вміст зник.

Або Рубенс терміново з'їхав, або хтось його позбувся. Його і всього, що могло вказувати на існування

безхатченка. Косма якось більше схилявся до другого рішення, і воно йому зовсім не подобалося. Він ходив

з одного кінця вагончика в інший і не вірив своїм очам. Хтось тут впорався краще, ніж ідеальна господиня, він стояв посеред покинутої фургону, і лише запах міг бути німим свідком того, що це не халупа, яка роками

стояла безлюдна.

Він вийшов на вулицю і сказав горам звичне всім: "Курва мать". Тепер він мав докази того, що

Рубенс був важливий у всій справі, можливо, навіть більше, ніж вони з журналістом вважали. Навіщо йому ці

знання, що з ними робити, коли хтось явно підбив йому ноги? Він міг вчора не здаватися, просто сидіти тут

до кінця!

Шелест листя!

Він швидко повернув ліворуч і побачив, що хтось зник у лісі. Здавалося, як він не очікував покинутої

халупи, так і цей інший не очікував його присутності тут.

83

– Стій! Поліція! – рефлекторно скрикнув він, водночас подумавши, що не пам’ятає нікого