Читати книгу - "Після кави, Абдул Рашид Махмуді"

платівки. Спочатку це були Чайковський і Рахманінов, потім вирушив далі. Якийсь час він не слухав нічого, крім Чайковського, поки одного разу не набрався сміливості купити платівку зі скрипковим концертом Баха. Його вразив цей дивовижний концерт своєю красою. І дав зрозуміти, що він здатний насолоджуватися творами багатьох композиторів.

І саме у Відні він пережив — як ніхто — зло відмови в музиці. Одного разу чудові звуки зникли в його будинку. Санія категорично відмовилася слухати іноземну музику. Вона не дозволяла слухати у квартирі, не дозволила йому навіть прислуховуватись до неї на вулиці, і вибухала, якщо він наважився спокуситися.

Коли їхня старша дочка, Фатія, почала повзати й торкатися речей пальцями, мати дозволила їй возитися з програвачем. Через це пристрій зламався. Таким чином, подружнє гніздо очистилося від музики та її інструментів. Але, музика однаково знаходила шлях до нього, який дружина не могла ні передбачити, ні заблокувати. По сусідству на верхньому поверсі жила літня жінка. Побачивши, що вона втомлюється, піднімаючись по сходах, Мідхат визвався допомогти їй із закупами. Коли вони підійшли до сходового майданчика третього поверху, жінка зупинилася.

— Я думаю, що роки нашого життя схожі на сходинки, — сказала вона. — Після кожних десяти кроків, наприклад, майданчик, і на кожному майданчику, або наприкінці кожного десятиліття людина виявляє, що втратила частину своїх сил, і ось ви бачите мене такою на восьмому десятку життя. Дякую вам за вашу доброту.

Мідхат побажав їй довгого життя, а жінка засміялася:

— Я не хочу наближувати смерть, і я не прагну її. — Вона раптом перестала сміятися, та додала: — Утім, я втратила здатність насолоджуватися речами. Коли я була молодою, я любила чоловіків, їжу та вино в такому порядку. Але від цього нічого не зосталося. Суп на обід з одним келихом вина, а суп на вечерю з іншим келихом. Це все, що залишилося.

— А про музику забули? — запитав він.

Вона виглядала спантеличеною, але повільно повернула голову, дивлячись на Мідхата.

— Як ви дізналися? — запитала.

— Та я ж чую ваші записи, — відповів він.

Щодня музика лунала з її квартири о восьмій чи дев’ятій вечора. Вона просочувалося до нього з внутрішнього двору будівлі, куди виходила кухня. Санію, коли вона готувала або коли вони їли за мармуровим обіднім столом на кухні, дратували ці звуки. «От глуха сучка, — скаржилася вона. — Чому вона вчиняє весь цей галас?» А якщо бачила, що чоловік уважно слухає музику, хмурилася. Іноді вона зав’язувала голову хусткою й скаржилася на головний біль.

Старенька не була глухою, але йому, було на руку, що її слух погіршувався, адже вона збільшувала гучність. Після розмови на сходах вона почала вітатися з ним, при зустрічі інколи й зупинялася, щоб поговорити з ним про музику. Одного разу Мідхат запитав її про мелодію, яку чув напередодні — виняткову перлину, яка змусила його припинити трапезу, як тільки вона злетіла з її квартири і вторглася в його помешкання. Мідхатова душа вивільнилась, він онімів і завмер на місці. «Що з тобою»? — запитала Санія, але чоловік мовчав, ніби раптом онімів і не ворушився, поки вона не закричала: «Тобі що, не подобається їжа?» Потім почалися докори. — «Я працюю до смерті цілий день на кухні, а потім ви, пане, приходите й кажете, що вам не подобається їжа. Ти схожий на розпещене дитя». Він бурмотів під носа, вуха були налаштовані на вікно, що виходило у двір. — «Зовсім ні, моя люба. Усе дуже смачно. Нехай Аллах благословить твої руки». Літня сусідка сказала, що напередодні він чув струнний квінтет Шуберта. Мідхат несміливо запитав її, чи не може вона поставити цю платівку для нього о десятій тридцять наступної неділі вранці. Стара мило всміхнулася. — «Звичайно, пане. Ви можете просити про що завгодно». О десятій тридцять в неділю вранці Санія завжди сама виходила на ринок, щоб купити турецьку та арабську їжу, а чоловік залишався вдома доглядати за донькою. Поки її не було, Мідхат міг прослухати весь квінтет Шуберта. Вікно у двір стало артерією щастя в його житті. Санія не переставала називати його «селянином» із «відсталої» та «нецивілізованої» культури.

— Ваша родина досі живе в глиняних будинках? — запитала вона. — Вони ж зовсім недавно жили в наметах з верблюжої та козячої шерсті?

— Твоя правда, моя люба, — відповідав він. — Але я не знаю, яку шкіру вони використовували.

Було б найкраще, якби він не попадався на гачок. Мідхат не мав нічого спільного з минулими практиками своїх предків, оскільки залишив їх дуже давно, хоч успадкував їхнє терпіння та наполегливість. Їй було б краще, якби чоловік був покірним, ухильним і існував просто під плінтусом. Важливо було підтримувати таємний опір. Санії не подобалось, щоб «селянин» був затятим читачем чи письменником і вона вважала читання та письмо занедбанням сімейного життя, станом відсутності та формою надмірного егоїзму. Жінка розлютилася б, якби побачила його заглибленим у читання чи зануреним у роздуми.

— Тебе немає цілий день, а потім, коли ти повертаєшся з роботи, тебе все одно немає? Ти тут взагалі не присутній. Не краще було б поговорити зі своєю дружиною, яка цілий день удома сама?

Вона хотіла бути єдиною відрадою в житті чоловіка, а йому доводилося знаходити творчі способи відволіктися від неї, навіть якщо він прикидався зацікавленим. Її зусилля по привертанню чоловікової уваги розпочиналася вранці за сніданком і відновлювалися щойно за ним зачинялися хатні двері, коли він повертався з роботи. Санія стояла біля дверей в очікуванні перейти в атаку тільки-но він переступить поріг квартири. Може, ця ворожість до всього, що пов’язано із західною культурою, окрім торта Захер, було частиною її бажання домінувати над ним?

Отож Мідхат почав вести таємне життя. Він прокидався о третій годині ранку й не лягав спати до шостої, щоб насолодитися цим часом, перед тим, як відправитися в офіс. Ці три години він сидів за обіднім столом у залі для прийомів і записував на папері ідеї, які переслідували його цілий день... нашвидкоруч, перш ніж хтось уставав. Ох, якби Санія прокинулася від глибокого сну й спіймала його на гарячому, побачивши злочин письма! Було б марно протестувати проти своєї долі й проклинати її. Це був лише поворот колеса часу, коли Санія зайняла місце дядька Салема. Раніше Салем забороняв йому читати що-небудь за межами навчальної програми, а тепер Санія забороняла йому читати, писати та слухати музику. І знову він обходив заборону так само, як колись, живучи із Салемом, задовольняв свою пристрасть таємно, вперто, пристрасно