BooksUkraine.com » Любовне фентезі » Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) 📚 - Українською

Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Слово темряви" автора Наталія Савінова (SiN eVa). Жанр книги: Любовне фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 76 77
Перейти на сторінку:

Коли маршал темної армії віддав своє життя заради втримання світлої принцеси у світі живих, за стінами Білого замку відбувалось своє протистояння. Хоча монстри створені Хаотичною магією були знищені потужними хвилями Блакитного Світла, а самі Відступники, що залишились в живих були схоплені і посаджені в кайданки, та залишалось кілька нових загроз. 
Хантеші, які прибули на допомогу, спокійно стояли осторонь, очікуючи чогось, чого ніхто не міг зрозуміти чи пердбачити. Вони, як і інші звірі та птахи, відчували зміни в балансі магії і готувались до зустрічі з наслідками цих змін. Хаотична магія, пробуджена спалахами Світла та смерті одних з найсильніших магів, була обурена і готувалась до своєрідної помсти.
– Якщо ми не зробимо щось для врівноваження сил, то отримаємо нову хвилю потвор, і можливо нову еволюцію зневірених. – Ангош стояв біля носія книги Смерті, спілкуючись з ним силою своєї думки.
– Що ви пропонуєте? – перепитав щойно вийшовший з Проміжку темний ельф, витираючи скривавлені кинжали об свою сіру сорочку.
– Ми пропонуємо обєднати наші сили, щоб заспокоїти насуваючі буревії, які ми всі відчуваємо. – представник істинних носферату подивився на Хантеші своїми пустими очима. І звернувся до їхнього лідера. – Допоможіть нам врятувати Першосвіт. Ми всі потребуємо миру. – звір прихилив голову, відповідаючи на заклик про допомогу. – Хантеші погодились обєднати сили. – Ангош знов заговорив з представниками темних істот.
– Тоді і про світлих не забувайте. – втрутилась у розмову світла ельфійка, прихиливши голову до плеча темного ельфа. – Можливо ми отримаємо не лише мир та спокій, можливо ми отримаємо свободу вибору.
– Зробімо це! – погодився носій Смерті, начарувавши сувій з зеленими символами. – Кожен, хто візьме участь у цьому обряді, втратить частку своїх сил.
– Якщо це так, – припустила світла ельфійка, – то ми повинні обрати по одному представнику з кожної раси, щоб врівноважити розмір вкладу для наступних поколінь.
Це була мить, коли утворився орден Єдності, який продовжить існувати в майбутньому і матиме змогу контролювати усіх представників наділених магією. Саме цей орден укладе міжрасову угоду за якої будуть припинені усі війни, і буде тричі заспокоєна Хаотична магія. Та це вже історія майбутнього...

Темна хмара, яка залишалась на місці тіла маршала темної армії, поступово почала набирати чітких обрисів. Зявлялись лінії обличчя, міцні довгі ноги та обємні мязи рук, шовковість чорного волосся мала в собі проблиски срібла, а сапфірові очі запалали пітьмою з-під напівпричинених повік. Луна все ще утримувала його плечі, коли відчула важкість тіла. Вона продовжувала дивитись на Темніана, незважаючи на біль, що стискав її ліву руку, розїдаючи запястя та отруюючи кров своєю гіркотою.
– Темніан, – видихнула вона, коли останні виразки на шкірі маршала темної армії загоїлись і він зробив перший подих, здимаючи грудну клітину догори. Коли його Темрява сполошено вирвалась з нього розкидаючи свої щупальця, а Тіні лагідно накрили плечі світлої принцеси своєю мякою ковдрою, Луна посміхнулась. – Ти повернувся до мене.
– Луно, – звернувся Арфір, напружуючись, – не можна ризикувати, краще відійди від маршала темних. Він може не памятати в яких ви були відносинах, як і ти колись.
– Темніан, – прислухавшись до поради свого брата, світла принцеса все ж не могла виконати його прохання, навіть попри розуміння його правоти. – чи ти памятаєш мене?
– Моя, – видихнув Темніан, простягнувши руку до чорно-білих пасм світлої принцеси. – моя наречена!
– Твоя. – погодилась вона. – Твоя наречена.
– Мій найтемніший князе, – до сакральної кімнати храму Місячної долини увійшли правлячі монархи Темної імперії. Імператриця Фірра не зводила червоних від сльоз очей від свого молодшого сина, хоча відчувала запах крові, яка належала її первістку. – моє серце! – тримаючись за руку свого чоловіка, Фірра обережно переступала померлих, і опустилась поряд з тілом Темніана. – Ваш звязок сильніший за смерть. – вона накрила руку світлої принцеси, а другою рукою торкнулась чола молодшого кронпринца Темної імперії. – заборонене повинно бути забутим навічно! Ви назавжди будете залежати один від одного. – промовляла імператриця Фірра, – ви назавжди повязані одним життям. Темні Потоки благословляють ваше кохання!
– Вибач найтемніша. – відказав Темніан, зазирнувши в очі матері. Його погляду було достатньо для того, щоб пояснити себе і виправдати вбивство свого старшого брата, який зрікся своєї Темряви і присягнув на вірність Відступникам, бажаючи заволодіти магією Хаосу.
– Марселіан ніколи не був тим темним, яким я його бажала бачити. – крізь дрижання губ імператриця Фірра опустилась до обличчя свого молодшого сина і поцілувала його чоло. – Нехай Темні Потоки оберігають тебе, мій сину! – вона посміхнулась до Темніана і торкнулась пальцями підборіддя світлої принцеси. – Світлого Життя, моя світла дитино! І Темних літ, моя доню! 
– Темних літ, найтемніша! – відказала Луна, проводжаючи стривоженим поглядом темну імператрицю та її чоловіка, які були виснаженими копіями колишніх монархів, що колись наводили жах на світлих.
– Ви відчуваєте, що щось коїться? – запитав Арфір, розглядаючи кристал Світла Життя, який почав мутнішати. – Насуваються великі зміни.
– Так, щось коїться. – підтвердив Темніан, підводячись на ноги та допомагаючи світлій принцесі порівнятися з ним. – Головне, що ми разом. – видихнув він і не звертаючи увагу на правлячого імператора світлих, притягнув до себе свою наречену і обережно поцілував її розбиті вуста, на яких залишились сліди жорстокості його старшого брата. Луна відповідала йому взаємністю і вже не відчувала ні болю, ні дискомфорту, ніби цей поцілунок був зцілюючим та таким бажаним для неї.
– Кхмх, – відкашлявся Арфір, все ще важко сприймаючи нову світло-темну реальність, в якій його маленька сестра вже не належала ні йому, ні Світлій імперії. Вона перетворилась на молоду жінку, яка самостійно приймала рішення і обирала того з ким бажала прожити своє «довго та щасливо». – Поки ми знаходимся в сакральному місці Світла, – він підійшов до Темніана і Луни, що щойно обірвали поцілунок і взяв спочатку ліву руку світлої принцеси, а потім ліву руку темного кронпринца. – Я обіцяв, що ти отримаєш моє благословіння, – його бірюзові очі спалахнули чистим сяйвом. – Я обіцяв, що ти отримаєш благословіння Світлої імперії. – він вклав руку Луни в долоню Темніана і створив маленький білосніжний вогник, яким провів символічну хвилю по їх запясткам. – Свідки мені Небесні Світила та саме Світло з усіма душами світлих, що спочівають у Місячній долині. Вас благословила стародавня магія Злиття, вас благословляє імператор Світлої імперії. – він перевів погляд на свою сестру. – Ти назавжди будеш моєю маленькою Луною, сестро. Та від сьогодні ти станеш Луною Темніана.
– Світлого Життя, ясносвітлий. – Луна прихилила голову, виказуючи своєму брату та правлячому імператору Світлої імперії свою повагу та вдячність.
– Оберігай мою сестру і наше Світло, як ти це зробив сьогодні. – знов звертаючись до Темніана, Арфір похитнувся. – Тепер Темрява не ворог Світлу, а її притулок і вірний захисник. – він замовк на одну мить і продовжив говорити, відчуваючи, що повинен нагадати жриці Місячної долини про її права. Адже коли світла принцеса заспокоїться і повернеться до реальності, то згадає про ненавмисне вбивство світлих, і це може похитнути її внутрішнє Світло та звести з розуму. – Небесні Світила є моїми свідками! – наголосив він, – Душі та магія вбитих світлих покояться у Джерелі, де всі ми будемо поховані і отримаємо нове життя та нове осмислення! Ти вже жертвувала собою, жрице Світла! Ти нічого не винна ні Місячній долині, ні імперії Світла, ні храму, ні вірянам!
– Я, – по щоці Луни скотилась сльоза, яка була підхоплена вказівним пальцем Арфіра.
– Ти істинна Блакитного Світла. Ти є та, якій дозволено все! – з цими словами правлячий імператор підійшов до кришталевої зірки і ледь торкнувшись її, відпустив сльозу своєї сестри. Тієї ж  миті зірка спалахнула яскравим білосніжно-блакитним сяйвом, а сама Луна відчула полегшення на серці, ніби саме Світло вибачало її і дозволяло продовжувати жити без спокутування провини.

1 ... 76 77
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "