Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

І все ж тойянський правитель був готовий звернутися по допомогу до Зеліни, коли замукала корова. Жалібно так, з надривом, ніби її різали на шматочки. Зупинивши Марка, що кинувся у двір («Жити набридло? Корови шкода, а нас – ні? Хтозна, що їй зараз у голову влізе! Хіба не бачиш, твоя стара остаточно здуріла!»), опоненти дружно сіли на диван і почали чекати розвитку подій .

Кульмінація настала досить скоро – закривавлена з ніг до голови богиня вилетіла з хліва, задумливо озирнулася, ніби шукаючи, з кого б іще познущатись, і задоволено потерла руки.

Корова не видала жодного звуку…

– Гадаю, імператор скоро повернеться до Влаї, – продовжував метаморф, не звернувши уваги на затримку. – Арголіне, ти недавно присягався, що не знаєш, де зараз Лін. Тобто у Веллі точно ф’єрі, так?

Той невизначено кивнув, перебуваючи у владі спогадів. Зеліна, залита кров'ю… Боги, він міг повірити у що завгодно, але нізащо не припустив би, що вона допомагатиме тільній корові!