Читати книгу - "Острів Каміно"

які торгували рідкісними книгами, і добре їх знала. Вони скуповували й продавали різноманітні цінні примірники й для розширення своєї діяльності використовували каталоги, веб-сайти й усілякі способи маркетингу. Їхні колекції були обширні й добре рекламувалися. Елейн та її команда часто задавалися питанням, чи міг такий нібито дрібний ділок, як Кейбл, викласти мільйон доларів за рукописи Фіцджеральда. Тепер вони знали відповідь. Гроші в нього були. Розділ сьомий.
Подружка на вихідні
І

Мерсер отримала запрошення на «суху» вечерю: серед запрошених був Енді Адам, і Брюс заздалегідь усіх попередив, щоб ніхто не замовляв собі випити. Крім того, письменниця, яка приїздила того дня зі своїм рекламним туром — Саллі Аранка — кілька років тому кинула пити й повсякчас старалася триматися подалі від спиртного.

Брюс у телефонній розмові сказав Мерсер, що Енді невдовзі має пройти черговий курс лікування від алкоголізму й відчайдушно намагається протриматися до нього тверезим. Мерсер, від щирого серця бажаючи допомогти, радо підтримала цю ідею.

На автограф-сесії Саллі Аранка зачарувала аудиторію — десь п’ятдесят відвідувачів — розповіддю про свою роботу й невеличким уривком зі свого останнього роману. Вона вже здобула певну популярність як авторка детективів завдяки своїй серії про приватну детективку із Сан-Франциско, її рідного міста. Напередодні Мерсер погортала її книгу й зараз, слухаючи виступ Саллі, раптом подумала, що головна героїня була дуже схожа на саму авторку: сорок із чимось років, колишня алкоголічка, розлучена й без дітей, дотепна, кмітлива, не розмазня — і, звісно, вельми приваблива. Саллі щороку публікувала нову книгу й багато їздила з турами, завжди включаючи «Бей-Букс» у свій маршрут, причому зазвичай тоді, коли в місті не було Ноель.

Після автограф-сесії вони вчотирьох пішли в Le Rocher — маленький, але солідний французький ресторан неподалік від книгарні. Швидко замовивши дві пляшки мінералки, Брюс повернув офіціантці винну карту. Енді кілька разів позирав на інші столи і, здавалося, боровся зі спокусою випити келих вина, але втримався і, кинувши у свою склянку з водою скибочку лимона, заспокоївся. Він останнім часом воював зі своїм видавцем через умови нового контракту, який передбачав менший аванс, ніж попередній. Із властивими йому гумором і самоіронією Енді повідав, як метався від видавця до видавця, доки від нього не втомився весь Нью-Йорк — він усім спромігся остогиднути. За закусками Саллі розповіла, як переживала на початку своєї письменницької кар’єри, коли її відмовлялися друкувати. Її перший роман відкинула дюжина агентів і ще більше видавництв, але вона продовжувала писати. І випивати. Її перший шлюб розвалився, коли вона зловила чоловіка на зраді, і життя її перетворилося на кошмар. Другий і третій романи спіткала доля першого. На щастя, завдяки втручанню кількох своїх друзів Саллі зуміла опанувати себе й зав’язала з випивкою. Для свого четвертого роману вона вирішила податися в детективний жанр, створила головну героїню — і раптом агенти самі стали їй надзвонювати. До Саллі звернулися, щоб забронювати права на екранізацію її творів, і її кар’єра стала стрімко набирати обертів. Зараз у серії було вже вісім книг, і вона набувала дедалі більшу популярність.

Усе це Саллі розповідала без жодної самовтіхи, проте Мерсер усе ж відчула невеличкий укол заздрості. Саллі займалася тільки письменницькою працею. Їй більше не доводилося ні працювати за копійки, ні позичати гроші в батьків, і вона щороку випускала нову книгу. Із її історії складалося враження, ніби все було дуже просто й вийшло само собою. Мерсер не сумнівалася, що почуття заздрості якоюсь мірою притаманне всім письменникам, із якими їй доводилося зустрічатися,— така вже їхня природа.

Коли подали головні страви, раптом зайшла бесіда про випивку, й Енді зізнався, що має проблеми з алкоголем. Саллі поставилася до цього з розумінням, але рішуче радила йому постаратися якомога швидше вибратися з цього становища. Сама вона вже сім років як кинула пити, і, за її словами, це врятувало їй життя. Її приклад надихав, і Енді подякував їй за відвертість. Мерсер часом стало здаватися, ніби вона бере участь у зборах товариства анонімних алкоголіків.

Брюсові пані Аранка явно дуже подобалася, і до кінця вечері Мерсер помітила, що він приділяє їй, Мерсер, менше уваги, ніж спершу. Вона нагадала собі, що Брюс і Саллі знайомі багато років, і дивуватися тут було нічому. Утім, ця думка її не заспокоїла, а, навпаки, змусила спостерігати за ними з особливою увагою. Брюс кілька разів торкався плеча Саллі, затримуючи руку довше, ніж було потрібно для звичайного дружнього жесту.

Від десерту всі відмовилися, і Брюс оплатив рахунок. Коли вони вийшли на Мейн-стрит, Брюс повідомив, що має заглянути у свою книгарню й перевірити, як там ідуть справи в продавця другої зміни. Саллі зголосилася скласти, йому компанію. Усі розпрощалися, і Саллі пообіцяла написати Мерсер електронною поштою й надалі підтримувати зв’язок. Коли Мерсер уже попрямувала в бік котеджу, її наздогнав Енді й запропонував:

— Може, зайдемо випити?

Вона зупинилася й обернулася до нього обличчям.

— Ні, Енді, це не дуже хороша ідея. Тим більше після такої вечері.

— Я про каву, а не про спиртне.

Було кілька хвилин на десяту, і в котеджі Мерсер робити було нічого. Може, чашка кави в її товаристві допоможе Енді відволіктися. Вони перейшли вулицю й увійшли в порожню кав’ярню. Бариста одразу попередив, що через півгодини зачиняється. Замовивши дві чашки кави без кофеїну,