Читати книгу - "Містер Мерседес"

надією, що яблуко з нього вискочить. Воно не вискочило. Обличчя в Френкі

стало червоним. Вона полізла пальцями йому до рота й глибше, в горло, намагаючись дістати той шматочок яблука. Але не змогла. Червоний колір

почав сходити з Френкі.

— Ой, Господи-Ісусе ріднесенький, — заридала Дебора Енн і побігла до

телефону. Знявши слухавку, вона закричала на Брейді: — Не сиди там

вкляклим, наче якийсь гівнюк! Побий його по спині!

Брейді не сподобалося, що на нього кричать, і гівнюком його мати ніколи

раніше не обзивала, але він почав стукати Френкі по спині. Сильно

стукати. Шматочок яблучної скибки не виходив. Тепер вже обличчя Френкі

почало синіти. У Брейді з’явилась ідея. Він підняв Френкі за щиколотки

так, що Френкі повис униз головою з волоссям, розметеним по килиму.

Яблучна скибка не виходила.

— Перестань капризувати, Френкі, — проказував Брейді.

Френкі продовжував дихати — ну, типу того, якісь такі негучні хрипкі

посвисти він видавав — майже до самого прибуття машини швидкої допомоги.

Потім він перестав. Увійшли медики. Одягнені в чорне, з жовтими латками

на куртках. Вони наказали Брейді піти в кухню, тому Брейді не бачив, що

вони робили, але його мати кричала, й пізніше він побачив на килимі

краплі крові.

Але яблучної скибки не було.

Потім усі, окрім Брейді, поїхали в машині швидкої допомоги. Він сидів на

дивані, їв попкорн і дивився телевізор. Не «Братів Блюзу»; «Брати Блюзу»

було дурне кіно, просто співають собі та без толку бігають. Він знайшов

фільм про якогось скаженого парубка, котрий захопив купку дітей разом із

їхнім шкільним автобусом. Ото було доволі хвилююче.

Коли з’явилася жирна нянька, Брейді сказав:

— Френкі вдавився шматком яблука. У холодильнику є морозиво. Ванільне з

хрустиками. Їжте, скільки захочеться.

«Може, — думав він, — якщо вона з’їсть достатньо морозива, у неї

станеться інфаркт і тоді я сам зможу викликати дев’ять-один-один».

Або він просто дозволить цій дурній сучці лежати так там і лежати. Так, либонь, було б іще краще. Він зміг би на неї роздивлятися.

Нарешті об одинадцятій Дебора Енн повернулася додому. Жирна нянька

змусила Брейді піти в ліжко, але він не спав і, коли він у піжамі

спустився донизу, мати його обняла, притискаючи до себе. Жирна нянька

спитала, як там Френкі. Жирна нянька була сповнена фальшивого

занепокоєння. Підставою для того, щоб Брейді знав, що воно фальшиве, було

те, що він занепокоєння не відчував, то чому б хвилювалася ця жирна

нянька?

— З ним усе буде гаразд, — відповіла Дебора Енн, широко посміхаючись.

Потім, коли жирна нянька вже пішла, вона почала плакати, мов божевільна.

Вона дістала з холодильника своє вино, але, замість того щоб налити собі

в бокал, пила його просто з горла пляшки.

— Може, з ним і не буде гаразд, — повідомила вона Брейді, витираючи вино

собі з підборіддя. — Він у комі. Ти знаєш, що це таке?

— Звичайно. Це як у серіалах про лікарів.

— Правильно.

Вона присіла на одне коліно так, що вони опинилися лице до лиця. З нею

так близько — мати пахла парфумами, якими вона намазалася перед

побаченням, що так і не відбулося — він відчув якесь ворушіння у себе в

животі. Воно було кумедним, але приємним. Він невідривно дивився на

блакитну фарбу в неї на повіках. Вид був химерним, але приємним.

— Він перестав дихати задовго до того, як спеціалісти невідкладної

допомоги змогли дати шлях повітрю. Лікар у шпиталі сказав, що, якщо він

навіть вийде з коми, там може бути ушкодження мозку.

Брейді подумав, що у Френкі й без цього було ушкодження мозку — він був

жахливо тупим, весь час носився з тією своєю пожежною машинкою, — але

нічого не сказав. На його матері була блуза, яка відкривала верх її циць.

Від цього він також відчував кумедне ворушіння в животі.

— Ось що я тобі скажу. Ти обіцяєш нікому про це не розказувати? Жодній

живій душі?

Брейді пообіцяв. Він умів тримати таємниці.

— Може, буде краще, якщо він таки помре. Бо, якщо він прокинеться, а в

нього ушкодження мозку, я просто не уявляю, що нам тоді робити.

Потім вона притягнула його до себе, і її волосся лоскотало йому щоку, і

запах її парфумів був дуже сильним. Вона сказала:

— Дякувати Богові, що це трапилось не з тобою, хлопчику мій медовий.

Спасибі Богу за це.

Брейді обняв її навзаєм, притиснувшись грудьми до її циць. У нього

трапився стояк.

Френкі таки прокинувся, і, звичайно ж, у нього було ушкодження мозку. Він

ніколи не був кмітливим («Весь у свого батька», — сказала одного разу

Дебора Енн), але, порівняно з його теперішньою поведінкою, він був

справжнім генієм у ті свої «дояблучні» дні. До туалету його було привчено

пізно, вже коли йому було заледве не три з половиною, і зараз він знову

повернувся до памперсів. Запас слів у нього зменшився до не більш як

дюжини. Замість нормально ходити, він пересувався по будинку якимсь

човгаючим шкутильганням. Інколи він зненацька западав у глибокий сон, але

так бувало тільки в денний час. Уночі він мав тенденцію блукати, а перед

тим як вирушити на такі свої нічні сафарі, він зазвичай здирав із себе

памперси. Інколи він забирався у ліжко до матері. Набагато частіше він

залазив до Брейді, котрий зазвичай прокидався, переконуючись, що постіль

у нього просякла, а на нього з по-ідіотському бридкою любов’ю дивиться

Френкі.

Френкі треба було продовжувати водити до лікаря. Дихання в нього так

ніколи й не стало правильним. У найкращі моменти воно звучало вологим

сопінням, у найгірші, коли в нього траплялася чергова з його частих

застуд, деренчливим гавкотом. Він більше не міг їсти твердої їжі; для

нього все треба було перетирати на пюре у блендері та їв він його, сидячи

у високому стільчику. Пиття зі склянки було поза питанням, тому знов

довелося повернутися до чашок-невиливайок.

Той бойфренд з банку давно зник, і жирна нянька також довго не

протрималася. Вона сказала, що їй дуже шкода, але вона просто не може

впоратися з таким Френкі, яким він тепер став. Якийсь час Дебора Енн

наймала спеціалістку з домашнього догляду, яка приходила на цілий день, але та пані, спеціалістка з домашнього догляду, перегодом зажадала грошей

більше, ніж у салоні краси заробляла сама Дебора Енн, тож їй довелося

відпустити спеціалістку з домашнього догляду й покинути роботу. Тепер