Читати книгу - "Крах Симона Петлюри"

Чи не єдиний напрямок державотворення, на якому уряд Мазепи (так само, як і попередні, до речі) досягнув значних успіхів, – це безконтрольне розтринькування десятків та сотень мільйонів чи то гривень, чи то одиниць іноземної валюти:

– 500 млн грн. – «на потреби Дієвої армії» (6 вересня),

– 100 млн грн. – позика «міським самоврядуванням на закупки в межах України речей першої необхідності» (30 жовтня),

– 60 млн грн. – міністру шляхів «на відновлення зруйнованих залізничних і шосових будувань»,

– 40 млн грн. – міністру народного господарства «з огляду на поширення території та збільшення оперативних витрат» (4 вересня),

– 35 млн 660 тис. грн. – «на ремонт шосейних шляхів в 1919 р.» (6 вересня),

– 20 млн 904 тис. грн. «на допомогу пресі на Україні» (16 вересня),

– 20 млн грн. – «на видання підручників, шкільних книжок і шкільного приладдя для шкіл всіх типів» (9 жовтня),

– 10 млн грн. – в розпорядження політичного департаменту та «його місцевих установ» МВС (5 вересня),

– 10 млн грн. – «для допомоги галицьким виселенцям» (26 вересня),

– 5 млн грн. «на утримання Вінницької психіатричної лікарні до 1 січня 1920 р.» (тобто на 2 місяці!) (З листопада),

– 4 млн «на видання Св. Письма, богослужебних і інших книжок українською мовою» (23 жовтня),

– З млн грн. – «на допомогу біженцям з Галичини» (30 серпня),

– 2 млн 552 тис. грн. – на утримання делегації УНР у Вашингтоні (всі – 13 жовтня),

– 2 млн грн. – «Подільській губерніальній народній управі на розробку торфу» (3 жовтня),

– 2 млн грн. – керуючому МЗС «на видатки, злучені з перебуванням чужоземних представництв на Вкраїні» (16 вересня),

– 1 млн 428 тис. грн. – «на заходи по скотарству на Поділлі» (4 вересня),

– 1 млн 658 тис. 600 грн. – міністру в справах Галичини «на час дефенетивного затвердження штатів»,

– 762 060 грн. «на видання періодичного органу» міністерства ісповідань (3 листопада),

– 600 тис. грн. на утримання «персонального складу надзвичайної дипломатичної місії УНР до Румунії по купівлі військового майна» (6 вересня),

– 600 тис. грн. – позика українській сільськогосподарській спілці «Централ»,

– 504 тис. грн. – «на переведення в життя українізації Служби Божої»,

– 300 тис. грн. – громадянам м. Ориніна за «високопатріотичний вчинок» та «на заснування кооперативу»,

– 100 тис. грн. – міністру сповідань на тимчасові штати Українського Церковного Синоду,

– 69 тис. грн. – «на ремонт меблів в помешканні губерніального комісара, яке зайнято головою Ради Народних Міністрів та його канцелярією» (27 жовтня),

– 12 тис. грн. на рік – на пенсію якомусь К. Криницькому за «попередню надзвичайно корисну для суспільства працю» (6 вересня).

Крім того:

– 10 млн німецьких марок – «на купівлю медично-санітарного майна за кордоном» (24 вересня),

– 1 млн 83 тис. франків – «на продовження ще на 4 місяці подорожі Республіканської капели за кордоном» (3 жовтня).[435]

Наведімо приклади інших зацікавленостей державних уенерівських мужів. 5 вересня вони знайшли час вислухати доклад про «контракт купівлі-продажу перев'язочного матеріалу, зложеного між Кругляковим і Друкманом з одного боку і надзвичайною дипломатичною місією в Румунії з другого». 8 вересня знайшли час обговорити та відхилити законопроект «Про унормування перемолу хліба на млинах і крупорушках». Натомість 18 вересня ухвалили «виключити з ужитку в шкільних і бібліотечних, не наукового значіння, установах України книжок та інших видань, які не відповідають державним інтересам УНР», а 30-го – призначили на 12—19 жовтня «Тиждень Українського Козака».[436]

Святкування, мабуть, вдалося не дуже…

Листопадові дні стали останніми не тільки в історії Директорії УНР як колективного органу управління державою, а й політичного режиму, який вона уособлювала взагалі. 8 листопада в ставці командувача Дієвої армії відбулася чергова Державна нарада за участю «всіх членів уряду і командирів дивізій» на чолі з Омеляновичем-Павленком. Постановили: 1. Видати «негайно» закон про передпарламент і «якнайшвидше» його скликати. 2. «Розпочати 12 листопада наступ проти більшовиків»[437], з якими два тижні перед тим була підписана чи не союзницька угода!

УНР агонізувала карколомними темпами. Одночасно набирав ходи формальний процес передачі всієї повноти цивільної та військової влади до рук Голови Директорії. 15 листопада Петлюра підписав незаконний «закон» такого змісту: «1. На час відсутності з території Української Народньої Республіки членів Директорії