Читати книгу - "Поліція"

Звітові криміналістів, слідчих-тактиків і судових медиків бракувало деталей, щоб повністю відтворити картину того, що сталося, але те, що їм було відомо, повністю збігалося зі старими звітами про вбивство у Бергсліа.

Так що, коли виходити з припущення, що збігалися й усі інші обставини, Беату Льонн убили найжахливішим із можливих способів.

У її досліджених тканинах не було виявлено слідів наркозу. У звіті з Інституту судової медицини були такі вирази, як "масивні крововиливи у м’язових і підшкірних тканинах", "сліди запалення на тканинах", і це в перекладі нормальною мовою означало, що Беата Льонн була жива не лише тоді, коли відрізалися відповідні частини тіла, але, на жаль, і деякий час після цього.

Краї порізів указували на те, що розчленування робилося шабельною пилкою, а не ножівкою. Криміналісти вважали, що використовувалося полотно для роботи з так званим біметалом, тобто чотирнадцятисантиметрове зубчасте полотно, яким можна розпиляти кістки. Бйорн Гольм сказав, що в тих місцях, звідки він родом, мисливці називають таке полотно "лосиною пилкою".

Беату Льонн, ймовірно, розчленували на журнальному столику, оскільки він був скляним. Після використання його вимили. У вбивці, напевно, було з собою нашатирне мило й чорні пакети для сміття, оскільки ні того, ні іншого на місці злочину не виявили.

У сміттєприбиральній машині також були знайдені шматки килима, просоченого кров’ю.

А ось відбитків пальців, взуття, часток одягу, волосся або іншого матеріалу, що містить ДНК, який не належить мешканцям будинку, виявлено не було.

Як і слідів зламу.

Катрина Братт повідомила, що Беата Льонн припинила розмову з нею, бо їй у двері подзвонили.

Нині здавалося абсолютно неймовірним, щоб Беата Льонн добровільно впустила у будинок чужу людину, особливо — в самому розпалі операції. Тому версія, над якою вони працювали, полягала в тому, що вбивця проник досередини, погрожуючи їй зброєю.

Ну і, звичайно, була інша версія. Про те, що це була зовсім не чужа людина. Адже на міцних дверях Беати Льонн на додачу до замка був ланцюжок. І він був сильно подряпаний, що свідчило про часте використання.

Бельман оглянув ряди присутніх у церкві. Гуннар Хаген. Бйорн Гольм і Катрина Братт. Літня жінка з маленькою дівчинкою, наскільки він зрозумів, дочкою Беати Льонн; принаймні вона була на неї дуже схожа.

Інша примара — Харрі Холе. Ракель Фауке. Темноволоса, з чорними блискучими очима, майже така ж гарна, як Ула. Незбагненно, що такий хлопець, як Холе, зміг устромити в неї свої кігті.

А трохи позаду інших — Ізабель Скоєн. Міська рада, природно, повинна була прислати свого представника, преса могла б помітити його відсутність. Перш ніж увійти до церкви, вона відвела Бельмана убік, не звертаючи уваги на Улу, що переминалася з ноги на ногу, й запитала, як довго він збирається ігнорувати її телефонні дзвінки. І він повторив, що між ними усе скінчилося. І вона подивилася на нього поглядом, яким людина дивиться на комаху, перш ніж розчавити її, і сказала, що це не він іде від неї — йде вона. І що він іще відчує це. Мікаель відчував її погляд на своїй спині, підходячи до Ули й простягаючи їй руку.

Інші місця займали люди, які, за його припущенням, були родичами, друзями і колегами, більшість із них — у формі. Мікаель чув, як вони утішали одне одного, як могли: на тілі не було виявлено слідів тортур, а через утрату крові Беата, швидше за все, швидко втратила свідомість.

На якусь частку секунди його очі зустрілися з іншими, але він перевів погляд далі, зробивши вигляд, що не помітив Трульса Бернтсена. Якого біса він тут робить? Кого-кого, а його точно не було в списку друзів Беати Льонн. Ула легко стиснула його руку і питально подивилася, а той поспішив усміхнутися їй у відповідь. Ну, гаразд, перед лицем смерті усі ми — колеги.

Катрина помилилася. Вона виплакала не всі сльози.

Вона кілька разів думала, що виплакала упродовж першої доби після виявлення тіла Беати. Їй здавалося, що все, більше сліз у неї не залишилося. Але це було не так. І вона продовжувала вичавлювати їх з тіла, вже затерплого від тривалих спазмів ридань.

Вона плакала, поки тіло їй не відмовило та її не вирвало. Плакала, аж поки не засинала від повної знемоги. Плакала, як тільки прокидалася. І ось тепер вона знову плакала.

А в ті години, коли вона спала, її переслідували жахіття. Переслідували через укладену нею домовленість із дияволом, у якій говорилося, що вона готова пожертвувати ще одним колегою заради затримання вбивці. І який вона ратифікувала, благаючи: "Ще раз, покидьку! Завдай ще одного удару".

Катрина голосно схлипнула.

Гучне схлипування змусило Трульса Бернтсена випростатися. Він трохи не заснув. Дешева тканина його костюма ковзала по відполірованій церковній лаві, бракувало лише звалитися з неї.

Він зосереджено дивився на вівтар. Ісус із осяйним промінням над головою. Німб. Відпущення гріхів. Геніальний винахід. Релігію стало важче продавати, адже так нелегко простежити за дотриманням усіх заповідей, особливо після того, як людям почали радити піддаватися деяким спокусам. І люди дійшли висновку, що їм досить просто вірити. Маркетинговий хід, такий же ефективний для обороту, як продаж у кредит. Раніше здавалося, що порятунок буде надано задарма. Але, як і покупки в кредит, це більше не мало такого попиту, людям стало на все плювати, вони грішили, перекладаючи провину на важке життя, адже досить трохи вірити. Тому в Середньовіччі потрібно було ввести більш жорстокі правила і грошові збори. І було винайдено пекло і перекази про те, що душі горітимуть у вогні. І будь ласка — злякані клієнти були загнані назад у церкву, але цього разу їм довелося заплатити. Церква стала мати добрі прибутки і розбагатіла, вона виконала, чорт забирай, чудову роботу. Ось що Трульс думав про цю справу, а його власна віра полягала в тому, що він помре, і на цьому все закінчиться, не буде ні відпущення гріхів, ні пекла. Але якщо він помиляється, то потрапить у біду, це ясно. Повинні існувати межі того, що можна прощати, а в Ісуса навряд чи вистачило б фантазії уявити хоча б дещицю з того, що вчинив Трульс.

Харрі дивився прямо перед собою. Він знаходився в іншому місці. У