Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Настя

Прокидатись в Лос-Анджелесі одне задоволення. Навіть усі проблеми тут відходять на другий план. Хочеться зануритись із головою в цю атмосферу колишнього життя тут. Коли ще не було проблем, все було легко. Я дуже рада, що колись змогла опинитись тут і відчути життя, про яке мріяли багато дівчат. Тут я отримала свій професійний досвід, познайомилась з чудовими людьми, провела кілька років у фантастичній атмосфері. Підняла голову і глянула на ліжко Іри. Воно було пусте, схоже вона вже кудись пішла. Я ж теж не могла довго лежати і пішла в душ приводити себе до ладу. Прохолодний душ, те що треба зранку, освіжає і надає сил. Зробивши всі процедури я попрямувала до вітальні, з якої був вихід на балкон. Поки йшла, вирішила написати Максу, зараз в нього ніч. Але не думаю, що він спить, так як я все ж вмовила його піти зі Святом до клубу. 

"Привіт. Як ти?" Написала швидко повідомлення і відправила. Сховала телефон в кишеню халата, і попрямувала в глиб вітальні. З балкону почувся голос. Це Іра. Вона щось дуже нервово обговорювала телефоном. Вона мене не помітила, коли я підійшла до дверей, бо стояла спиною до мене. Але деякі її репліки я встигла почути.

"- Для чого ти мені дзвониш? Хочеш, щоб я тебе вибачила? - вже говорила гучно Іра - Та от, знай я тебе не вибачу, ніколи. Твоя зрада, це низько. Невже я тебе не задовільняла настільки, що ти пішов до першої ліпшої жінки, яка радо розсунула для тебе ноги? - в неї в голосі я чую хвилювання, і ледь помітні схлипи - Так от, щоб ти знав, я теж тобі зрадила. Хоча я не вважаю це зрадою, бо ми з тобою розійшлись вже багато часу назад. - Сказала Іра, а я не витримала і зайшла до неї. Вихопила з її рук телефон. Вона здивовано на мене поглянула, але нічого не сказала. Я ж вирішила втрутитись. Не можу більше дивитись на страждання подруги.

- Слухай сюди. - З гнівом сказала в слухавку.

- Настя? Дай мені Іру.

- Я сказала слухай, і не перебивай. Ти останній покидьок. Ти козел, який не заслуговує прощення. Ти зраджував, знаючи що скоро одружишся. Ти вибрав слушний момент, коли її не було вдома. Ось тільки не думав, що вона може повернутись. Ти зраджував її на вашому ліжку. Тобі хоч трохи соромно? Хоча про який сором я говорю. Якби ти хотів залишити все в таємниці, ти б не спав з іншою у вашому з Ірою будинку. Забудь цей номер! Забудь Іру! Забудь все, що було між вами! Ти огидний! Інакше ми виклечемо поліцію і напишемо заяву на тебе, що ти переслідуєш Іру і домагаєшся її. - Поглянула на подругу, крізь сльози Іра мовчки киває. - Тобі ясно? Не дай Боже, я дізнаюсь, що ти знову намагався зв'язатись із нею! У тебе будуть проблеми! Гарантую!

- Ого. Я не думав, що ти така Настя. Ти завжди була такою доброю. А тепер чую, що ти стала змією. Чи і була нею, але вміло прикидалась? Може в тебе з'явився нарешті чоловік, і ти так зміналась?

- Тебе це не стосується! Я тебе попередила! Ще одна твоя дія в бік Іри, і поліція вже біля твоєї палати! - Кинула на остано і вимкнула телефон. - Тобі треба змінити сімкарту. Випиши всі важливі номери, а цю викинь. Поки будеш користуватись моїм телефоном. А приїдемо додому купимо нову сімку. - Сказала до Іри, повертаючи телефон. 

- Дякую. Справді. Дякую, Насть. - Сказала Іра, кинувшись до мене, обіймаючи.

- Ти не повинна дякувати. Я зробила те що мала. Я не стану дивитись на твої страждання, через якогось ідіота. - Сказала, обіймаючи подругу. - А тепер кава, і їдемо на зустріч сюрпризу. - Сказала, підбадьорюючи подругу. Іра послухала, і зайшла в номер. Зробила нам каву, на маленькій кухні у вітальні, поставила на столик, і сіла поруч з подругою. - Що у тебе зі Святом? - Запитала те, що давно турбує.

- Нічого. - Сухо сказала Іра. - Хороший інтим. Не більше. 

- Судячи з реакції Свята в тебе в квартирі, і те що він запросив Макса напитись - думаю якраз це щось більше. 

- Напитись? - Здивовано запитала Іра.

- Угу. Макс написав, що Свят запросив до клубу. Навряд чи він хотів поговорити там про погоду. - Сказала, надпиваючи каву.

- Не вигадуй. Між нами нічого немає. - Сказала Іра, опускаючи очі в чашку.

- Він подобається тобі?

- Не важливо. Я не готова до нових відносин. Тут старі мене ще не відпустили. Та і не знаю, чи зможу я знову довіряти комусь. Боюсь, що мені знову зроблять боляче. 

- Ір. Я звісно знаю Свята з іншої сторони. Він не виправний бабій. Був. Поки не зустрів тебе. Я бачу як він дивиться на тебе. Я бачу як світяться його очі, як тільки мова заходить за тебе. Я ще ніколи раніше його таким не бачила. Ти йому подобаєшся. І схоже, дуже сильно.

- Справді? - Запитала Іра, знову глянувши на мене.

- Так, Ір. Дозволь йому і собі довести, що справжні почуття існують. Довірся йому. А як щось піде не так, я особисто відкручу йому голову.

- О так. По розмові з колишнім, я це вже помітила. - Сміючись сказала подруга. - Дякую, Насть. Я тебе дуже люблю. - І подалась до обіймів.

- І я тебе люблю, Ір. І я завжди поруч. Пам'ятай про це. 

Допивши каву, ми з Ірою почали збиратись. Літак Яни прилетить за годину, ми маємо встигнути зустріти її. Швидко зібравшись, ми вилетіли з готелю прямо в таксі, яке вже чекало нас. Пейзажі мінялись один за одним, відкриваючи гомінливий Лос-Аджелес, таким яким ми його знали. Під'їжджаючи до аеропорту, Іра кинула на мене нерозуміючий погляд. Я швидко вийшла з таксі, і схопила подругу за руку.

- Твій сюрприз це аеропорт? Чи ми летимо додому? - Хіхікнувши, запитала подруга. 

- Побачиш. - Сказала я, і подарувала посмішку у відповідь. Пройшовши трохи далі, я помітила Яну, я схвильовано стискала ручку валізи, оглядаючись на всі боки. Наші погляди зустрілись і вона вже весело махала мені рукою. Кілька хвилин, і ми радісні обіймаємось в обіймах. Іра з подивом на це все спостерігає, але мовчить. - Ір, це Яна Левицька.

- Іра, дуже приємно! - Сказала Іра посміхаючись і протягнула руку для привітання. - Левицька. Це родичка Макса?