Читати книгу - "Демократія"

Чи можуть реформуватися арабські монархії?

Країни, які зазнали найбільшого впливу під час заворушень 2011 року на Близькому Сході, мають спільну рису. Єгипет, Туніс, Лівія, Сирія та Ємен засновані як арабські «республіки» в середині XX ст. Але в той час, як заворушення перекидалися з однієї республіки в іншу, вони оминали регіональні монархії, за винятком невеличкого Королівства Бахрейн. У якомусь розумінні це й не дивно. «Республіки» ніколи не були справжніми республіками, і це не пройшло повз увагу населення. Монархії не орієнтуються на формальні демократичні процедури, але їхня легітимність дедалі зростає. З іншого боку, в республіках здавна спостерігається незбіг між заявами й діями, але 2011 року страх зник, і їхні народи сказали своє слово. Вони говорили, що більше не хочуть мати «пожиттєвого президента». Вони хотіли, щоб нарешті «республіки» стали справжніми республіками.

Хоча досі арабським монархіям, передусім тим, що в затоці, вдавалося опиратися політичним реформам, тепер і для них минув час на перепочинок. І в них гучно лунатимуть вимоги змін. Питання в тому, чи будуть вони готові? Нині проблема полягає у вчасній підготовці.

Чи є реформа освіти заміною політичних прав?

Монархії завжди намагалися модернізувати своє суспільство поза політичною цариною. Вони репресують політичне інакодумство, про що свідчать брутальні покарання менш знаних блогерів у Саудівській Аравії. Крім відставання у справах свободи, Арабська доповідь про гуманітарний розвиток звертає увагу на те, що арабський світ ризикував залишитися позаду через вади у двох важливих царинах: освіті й правах жінок. Ці питання взаємопов'язані зі змінами в регіоні. Освітня реформа стала зручним способом розв'язати гендерні проблеми, принаймні на нинішньому етапі.

Як не дивно, попри патріархальність цих спільнот, дружини монархів доклали певних зусиль для вирішення проблем. Шейха Моза — переконана захисниця цієї справи; вона налагодила партнерство з американськими університетами, як-от Техаський університет сільського господарства й механіки. Вона подорожує світом і обговорює цю тему. Вдова засновника ОАЕ (і мати братів-правителів бін Заїдів), вона не тільки дала освіту своїм донькам, але й відкрила можливості для жінок у своїй країні.

Шейха Фатіма з ОАЕ носить абаю і нікаб і поза сім'єю не зустрічається з чоловіками. Тож примітно, що вона стала жінкою-держсекретарем. У неї завжди був час для мене, коли вона збирала побалакати за чаєм дочок, невісток та інших жінок. Я уважно слухала, коли вони обмінювалися історіями про регіон і життєві обставини різних лідерів. Бачте, існувала мережа дружин від Каїра до затоки, і вони були дивовижним джерелом розуміння складних стосунків, які визначали напрями політики в регіоні.

В ОАЕ неухильно переймалися освітою жінок. Жінки в еміратах відігравали важливу роль в економіці та суспільстві. Вони обіймали посади в політиці, дипломатії та судовій владі. Освіту вони здобували в рейтингових університетах. Кілька з них були моїми студентками й аспірантками в Стенфорді. За даними уряду, жінки становлять понад 60 % студентів у вищих навчальних закладах і 70 % випускників. Сім'ї, які правлять в еміратах, із їхнім невеликим тубільним населенням уважають, що економічний розвиток пов'язаний із правами жінок.

У Саудівській Аравії, найбільш консервативній монархії, реформа освіти тісно пов'язана з покійним королем Абдаллою ібн Абдель Азіз Аль Саудом. Я була свідком цього під час багатьох наших зустрічей. Одна з них почалася вже по одинадцятій вечора. Після активних обговорень довгої низки регіональних політичних проблем — Ірак, Ліван, Іран, палестинці — Абдалла запропонував невеличку перерву. То вже було по першій годині ночі, і я знала, що попереду ще справ не менше, ніж на годину.

Після короткої перерви він завжди здавався менш напруженим. Ми були самі — тільки мій перекладач Джемал Хелал, якому араби цілком довіряли, та іноді Адель аль-Джубейр, найближчий помічник короля. Бесіда хутко переходила до ширших філософських проблем королівства. Абдалла захоплювався американською освітою і розпитував про неї, починаючи словами «Ви ж в університеті викладаєте...»

Абдалла докладно розумів освітній ландшафт у своїй країні. Він пояснив, що колись студенти-саудити масово їздили вчитися за кордон до Великої Британії та США. Прикладом може слугувати його міністр закордонних справ і небіж, покійний Сауд аль-Фейсал. Отримавши освіту в Принстоні, він добре почувався в будь-якому культурному середовищі. А наступне покоління, після сорока, зауважив Абдалла, вже переважно залишалося вдома. Чужих мов не вчили, а обсяг знань, які давав Університет короля Фахда, був більшим у релігійних науках. «Корисної спеціальності в них немає», — сказав він. Це серйозне визнання від дуже побожної людини, — подумала я.

Абдалла сказав, що Саудівська Аравія не може дозволити собі втратити ще одне покоління, і наполягав на відправленні студентів за кордон. Але після 9/11 кількість студентів-саудитів у США різко впала. Кілька викрадачів-самоіубців вчилися у коледжі на заході. Це привернуло увагу розвідувальних агенцій, передусім Конгресу, до іноземних студентів. І в них також з'явилися перепони під час вступу до університетів СІНА. Суворіший скринінг і ускладнений процес перевірки урізали американські програми обміну студентами в усьому світі.

На кожній зустрічі з президентом іноземні лідери скаржилися на це. Ніколи не забуду одну зустріч із прем'єром Сінгапуру. Кожного члена делегації він розпитував: «Де ви вчилися?» Усі вчилися в американському університеті. «Пане президенте, — сказав прем'єр-міністр, — ви самі собі шкоди завдаєте. Навчання цих людей у СІНА — найцінніше з того, що ви робите». Президент був зворушений, і на мене поклали відповідальність за повернення кількості студентів до рівня до 9/11. Цієї мети ми досягли в 2007 році разом із Близьким Сходом.

Проте Абдалла у навчанні наступних поколінь не хотів покладатися лише на іноземні заклади. І тому він розробив план створення в королівстві університету світового рівня. Університет науки й технології короля Абдалли заснований на пожертву в 10 млрд доларів. «Він буде подобою Стенфорду, — говорив він, трохи й мені лестячи. — Ключовими напрямами будуть наука, медицина й техніка». Я достатньо добре знала короля, аби поставити таке запитання: «А жінки вчитимуться в ньому, ваша величносте?» Абдалла розсміявся і сказав: «Звичайно». Я вже не розпитувала, чи сидітимуть вони в різних аудиторіях. Але якби поцікавилася, то собі на радість