Читати книгу - "Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова"

На наступний день після страти погода стояла прохолодна, а на небі висіли сірі хмари, якраз під її настрій такий же сірий і холодний. Хельга знову поїхала до будинку. Вона прискакала туди галопом. Не хотілося жодних лісових прогулянок, просто формальна перевірка, знову. Обійшовши будинок, зрозуміла, що Вранта там немає і так само швидко галопом повернулася до фортеці. Якби вона затрималася там хоч на одну зайву хвилину, то знову б почала плакати. А вона цього не хотіла. Їй вистачило вчорашніх сліз. Після яких треба віддати їм належне, вона добре спала і виспалась, але похмурий і сумний настрій не залишав її весь день. Надія на повернення Вранта танула, майбутнє придушення бунту не тішило. Вона не надто добре розуміла, що на неї чекає в поселенні, і що взагалі з цим робити.