Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Він вхопився у нього мертвою хваткою і почав швидко читати, бурмочучи слова собі під носа. 

 – Смердить земля?.. – зрештою скептично запитав він, піднімаючи очі на Айзу. Та тільки подивилася на нього гостро. Тесеєві знадобилося значно менше часу, ніж їй самій, щоб усе зрозуміти. 

 – Ти справді думаєш?.. 

Айза стиснула плечима. 

 – Ми можемо перевірити, так? 

 – Не завадить, – погодився Тесей. 

Він відклав записку в сторону і нарешті подивився на Айзу відкрито – без вогню у погляді, і нарешті був спокійний, як нече весь його гнів і нерозуміння змило якоюсь хвилею. 

 – Айзо… – почав він, підстапаючи до неї на крок. Вона все ще спиралася на стіну, і так і залишилася стояти, навіть коли Тесей простягнув руку і взяв її долоню у свою. – Я знаю, що зробив багато дурниць. І… вибач, що не повірив тоді тобі. Я знаю, що вже вибачався, – урвав він Айзу, що вже відкрила рота, і продовжив. – Я знаю. Але однаково – я хочу ще раз вибачитися. За все, що я тобі не розповів відразу, і за всі образливі слова. Мені  справді шкода. 

Айза нічого не відповіла, вдивляючись у лице некроманта. Він все ще був блідий, але тепер на щоках у нього пробився якийсь слабкий натяк на рум’янець, а лице його знову було так близько, що вона бачила усі відблиски у його очах. 

 – Я… не збираюся їхати відразу ж назад, коли закінчиться моє покарання. Я не втечу від тебе – це я тобі обіцяю. Ти віриш мені?

Їй не знадобилося навіть миті на роздуми. 

 – Вірю, – видихнула Айза тихо, і сама зробила зовсім маленький крок до Тесея, і між ними майже не залишилося простору. Вона відчувала його теплий подих, і тільки підняла лице вище, щоб дивитися йому в очі. 

 – Я буду з тобою – якщо ти сама цього захочеш, – сказав він і обійняв її другою рукою, захопивши у пальці кілька пасм волосся за лопатками. 

Замість відповіді Айза притягла Тесея до себе і поцілувала. Він відповів охоче, притискаючи її ще ближче до себе, і Айза загубилася у його теплі і знайомому запаху фіалок і малини.