Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Насправді таке поєднання не було рідкістю у всіх частинах континенту. Дворяни або займалися бізнесом самі, або через агентів. Тому торгівля між країнами часто мала глибокий політичний підтекст. Прості ділові відносини на ранніх стадіях розвитку Фірбург-Хілла були рідкісним явищем. Після зникнення старшого сина Брандо, Вероніка і Мангроув, глава Чорного легіону, фактично уклали союз. Вероніка в основному поневірялася по імператорській столиці, шукаючи прихильників в центрі влади. Мангрові зарості використовували Людвіга як зразок і прапор військових дворян. Брандо став свідомо контактувати з дворянами Півночі, в основному через римський канал, надаючи вплив на комерційному рівні і шукаючи нових союзників.

Цей план виконувався досить давно, вже майже пів року, і результати виявилися досить плідними. Адже Мец і Людвіг спочатку були традиційною сферою впливу військових вельмож. Абі, до яких належав Брандо, грали лише роль протягування нитки в голку. Вероніка і Мангрові не могли виконати цю роль на очах Срібної Королеви, але королеві, мабуть, і не снилося, що володар маленького королівства за тисячі миль від неї наважиться влаштувати змову проти неї.

.

Сьогодні для Брандо був сезон збору врожаю.

Брандо побачив очі дівчини-купчини, що блукали без жодного слова, і зрозумів, про що вона думає. Він злегка похитав головою. Хоча сум'яття відьом все ще було для нього проблемою, насправді це було не найголовніше на даний момент. Після того, як він заспокоївся, у нього був план на думці. З трьох спадкових відьом, які шукали у нього притулку, принаймні дві стали б на його бік, а та, що залишилася, не змогла б завдати клопоту. Ця жінка на ім'я Анвей, нинішня спадкоємиця Кубка Відьми Місяця, не вважалася видатною фігурою в історії, але вона була досить відомою. Просто вона була знаменита тим, що була сходинкою тієї знаменитої зарозумілої жінки, Верховної Відьми Мікаї. Хто б міг подумати, що за два життя ця жінка насправді не досягла жодного прогресу.

Адже історія була неминучою. Брандо раптом подумав про це речення, і він не міг не думати про маленьку дівчинку, яку він зустрів у містечку на мілководді.

.

Він похитав головою, вигнав цю думку з голови і подивився на Фелаерна. Але не встиг він роззявити рота, як крижана леді-дикий ельф уже заговорила першою.

.

Господи, те, що я хочу сказати, схоже на римлянку, але мета інша.

Фелаерн на мить зупинилася і подивилася на Брандо, ніби розчарувалася в ньому за те, що не виправдала її очікувань.

.

Я хочу поговорити про тих людей Круза.

990

Розділ 990

?

Народ Кіррлуца, про який говорив Фелаерн, був, природно, групою південних дворян Кіррлуца на чолі з графом Алконом. З того часу, як вони прибули до порту Фаттан, ці південні вельможі спочатку все ще поводилися досить добре, ймовірно, тому, що знали, що вони вже прив'язані до човна Бренделя. Армія Джордженді Рідж і Левових Звіролюдей на півдні могли напасти на Вічнозелений коридор в будь-який момент, і якби вони не тримали флот Ауїна міцно в цей час, хіба вони не залицялися б до смерті?

. - ,

У поєднанні з новинами про громадянську війну в районі Банкл, королева розколола Святе Святилище і раптово заявила, що є наступницею Дракона Темряви, що змусило їх почуватися розгубленими. Тисячолітні глибоко вкорінені переконання раптом зруйнувалися, і ніхто не міг змиритися з цим. Тому спочатку граф Алкон та інші вважалися об'єднаними проти спільного ворога і слухняно стримували чиновників нижчого рівня, які керували портом Сажом. З іншого боку, вони активно контактували з північною знаттю, намагаючись знайти союз для протистояння божевільній королеві.

Однак, оскільки ситуація війни погіршилася, дворяни на схід від Меца зовсім не змогли протистояти армії королеви, і вони зазнали поразки один за одним. Здавалося, майже в одну мить військо Нового Святого Святилища підійшло до дверей Людвіга. Хоча вони ще не воювали з Чорним легіоном, вони вже мали велику перевагу в ситуації. Укупі з домашнім арештом Вероніки Лазуровий легіон не поспішав реагувати на повстання північної знаті, тому незабаром люди часто могли бачити залишки переможених дворян на лінії фронту Сажня.

Також поширювалися різні версії чуток. Спочатку вельможі Клоак-Бей дезертирували, потім несподівано з'явилося кілька незнайомих армій під командуванням Її Величності Королеви. Сьогодні перевертні Сенії напали на замок Мотехабі, а завтра гірський народ присягнув на вірність. Ходили навіть чутки, що навіть Лазуровий спис опинився в руках Її Величності Королеви. Всі ознаки свідчили про те, що сила імператриці зростала з кожним днем зі швидкістю, видимою неозброєним оком. Здавалося, що Срібна Королева, яка спочатку була самотньою, в одну мить зайняла третину сфери впливу Імперії.

.

У цей час Нове Святилище вже було чудовиськом, яке не можна було ігнорувати, навіть задихаючись.

,

В результаті південні дворяни, які були недостатньо твердими, почали коливатися. Однак це коливання поширювалося лише серед нижчого класу, поки раптова зміна вірності народу левів і армії Йоргенді-Рідж не завдала їм смертельного удару. Насправді граф Алкорн та інші не мали жодних реальних почуттів щодо громадянської війни на півночі. Оскільки Брандо був щільно закритий порт, новини з перших вуст, які вони отримали, були майже всі з чуток. Ці чутки могли змусити людей панікувати, але важко було сказати, наскільки вони будуть реальними.

.

Однак страх цих дворян перед Левами та армією Йоргенді Ріджа, особливо перед армією Джордженді Ріджа, був глибоко вкорінений. Вони були свідками того, як армія руйнувала їхні домівки, виганяла їх з їхньої землі і змушувала жити у вигнанні, як біженців. Їм навіть доводилося жити під чужим дахом.

Якби не армія Джордженді Рідж, яка постійно загрожує Вічнозеленому коридору на сході, чому б вони опинилися тут у пастці?

!

Але в цей момент Левині та Підземні Лорди чітко висловили свою підтримку Темному Дракону, і ситуація стала трохи делікатною. Ким був Темний Дракон зараз? Вона вже не була імператором Міірни тисячолітньої давнини. Вона також була Срібною королевою, громадянкою Круза. Хоча дворяни дбали про свої переконання, зрештою вони більше дбали про свою ідентичність як громадян імперії. Це було запорукою їхнього статусу і джерелом їхньої гордості. Виживання було найважливішим, але статус і влада також були тим, до чого вони прагнули.

До цього вони не могли з'їсти свій торт і теж його з'їсти. Але в міру того, як ситуація змінювалася, дворяни, які втекли з півдня, раптом зрозуміли, що відповіді на ці два варіанти, здавалося, поступово зливаються в один.

?

Що їм робити, якщо вони