Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Таким чином, пункт 4 підрозділу 6 розділу XX Податкового кодексу України містить посилання на статтю 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», яка втратила чинність, а отже законодавчі підстави для застосування пільгового оподаткування земельним податком суб’єктів суднобудівної промисловості відсутні.

Законом України № 3609 змінена редакція пункту 4 підрозділу 6 розділу XX Кодексу, згідно з якою до 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), за вказаним класом «будування та ремонт суден» визначено, які види економічної діяльності цей підклас включає, а які не включає.

Підрозділ 7. Особливості порядку повернення торгових патентів

1. Торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

2. Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II цього Кодексу.

1. До моменту набрання Податковим кодексом України чинності, торгові патенти придбавалися суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон про патентування). Закон про патентування на підставі пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу втратив свою дію із дати набрання цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року (див. пункт 2 розділу XIX Кодексу).

Поверненню підлягали придбані у такому порядку торгові патенти, строк дії яких не закінчився на момент набрання Кодексом чинності (тобто на 1 січня 2011 року) незалежно від перебігу цього строку (чи виданий 4 роки назад, чи — 1 день). Строк дії торгового патенту визначається законодавством окремо для кожного виду цих патентів.

Торгові патенти як видавалися, так і видаються, органами державної податкової служби України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках, строком їх дії, який залежить від виду підприємницької діяльності:

— 60 календарних місяців — на здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу;

— 36 календарних місяців — на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями;

— 12 календарних місяців — на здійснення торговельної діяльності, крім короткотермінового торгового патенту, та діяльності з надання побутових послуг;

— від 1 до 15 днів — короткотерміновий торговий патент на здійснення торговельної діяльності.

Строк дії торгового патенту, що видається суб’єктам господарювання у порядку та на умовах, передбачених статтею 267 «Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності» розділу XII Кодексу, встановлюється пунктом 267.7 статті 267 розділу XII Кодексу.

Термін дії торгового патенту, як обов’язковий реквізит, вказується у кожному торговому патенті, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби (підпункт 267.4.9 пункту 267.4 статті 267 розділу XII Кодексу).

Такі торгові патенти, які придбані суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом про патентування, повинні бути повернутими у тримісячний строк, тобто протягом трьох місяців з моменту набрання Кодексом чинності та не пізніше відповідного числа третього місяця (тобто 31 березня 2011 року).

У разі коли закінчення тримісячного строку повернення припадає на місяць, в якому немає відповідного числа, то цей строк закінчується останнього дня третього місяця. Якщо останній день третього місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем закінчення тримісячного строку є перший за ним робочий день (стаття 254 Цивільного кодексу України).

Ці торгові патенти можуть бути повернуті до органів державної податкової служби до закінчення їх робочого дня чи до терміну, визначеного у встановленому порядку правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи або прийому чи іншим режимним документом (стаття 255 Цивільного кодексу України).

За умови повернення торгового патенту, строк дії якого не закінчився, у тримісячний строк до органу державної податкової служби, що його видав, за аналогією підпункту 267.7.5 пункту 267.7 статті 267 розділу XII Кодексу суб’єкту господарювання компенсується (повертається) надмірно сплачена сума збору (плати за торговий патент).

У разі якщо строк дії торгового патенту закінчується у межах перших трьох місяців з моменту набрання Кодексом чинності, то торговий патент повертається не пізніше дня закінчення строку його дії та не підлягає компенсації.

Торгові патенти повертаються за місцем їх придбання, тобто за місцем їх видання органами державної податкової служби. Місце придбання торгових патентів визначається (абзац перший частини третьої статті 2 Закону України про патентування):

— за місцезнаходженням суб’єктів підприємницької діяльності або місцезнаходження їх структурних (відокремлених) підрозділів;

— за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг — для суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі);

— за місцем реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності — для суб’єктів, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу.

2. Відповідно до пункту 2 підрозділу 7 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II Кодексу.

Поняття суб’єкта господарювання визначено у статті 55 Господарського кодексу України. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

— господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та