Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

Я не сперечалася. Скоріше взяла стілець, підсунула його до стіни та сіла. Ґрейн влаштувався навпроти. Кілька невимовно довгих миттєвостей він збирався з думками, а потім почав розповідати:

- Я народився майже за девʼять років до початку революції в Ізаріді. Це було шістдесят три роки тому. Не дивись на мене так здивовано. Я виглядаю занадто молодим? - Ґрейн хрипко розсміявся і відвів погляд, а я тільки спантеличено дивилася на нього. Не могла навіть підібрати слів, щоб щось сказати. І Ґрейну довелося продовжувати: - Я народився у сім’ї аристократів. Мій батько був шанованим селекціонером, другом імператорської сім’ї. А я був улюбленцем усього двору, бо мав дуже сильний дар. Мене навчали його контролювати, готували до ролі захисника імператорської родини, я мав стати офіцером. Але вибухнула революція. Я був малим, небагато що тямив, і мене ця подія застигла зненацька. Повстанці увірвалися в замок, влаштували криваву бійню. Бувши насамперед зляканим хлопчиком, який опинився в ту мить без батьків, без захисту і у стресовій ситуації, я піддався емоціям. Моя темрява огорнула мене і кудись перенесла. Мені було все одно куди, тільки б опинитися якомога далі від того жаху, що відбувався у палаці. Я опинився у якомусь сараї. Сховався за мішками та сидів тихо. Тільки коли мене знайшов там дивний чоловік з чорними очима, я почав здогадуватися, що відбулося дещо неправильне.

- Ти не з цього часу, - прошепотіла я, стискаючи пальцями лівої руки запʼястя правої. - Ти перемістився у часі? Але як? Темрява на таке здатна?

- Здатна, - кивнув Ґрейн. - І саме темрявою користується Міністерство Підглядань, коли переміщається у інші світи та подорожує у часі. Зараз вони воліють про це не розголошувати. Після падіння імперії у них взагалі дуже багато таємниць від світу. Та мені ця інформація була відома, як наближеному до імператора. Але я був ще дитиною. Хоч я вчився керувати власними силами змалечку, все ж не усе я міг опанувати одразу. Мені необхідно було ще дуже багато вивчити. І саме мій юний вік та сильний дар підписали мені вирок.

У моїй голові потроху збирався пазл. На місця ставали усі короткі незрозумілі фрази, натяки та навіть паузи.

- Тим чоловіком, який знайшов тебе, - спробувала я вгадати, внутрішньо здригаючись від власного припущення: - Був Фарельд Німус?

Ґрейн підняв на мене очі. Мені здалося, що йому соромно переді мною. Наче він відчував провину за те, що дуже давно один наляканий хлопчик рятуючи своє життя перемістився у часі та потрапив у руки до божевільного.

- Так. Це був він.