Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

– Не перебільшуй, – невпевнено заперечив Карі, в глибині душі розуміючи: цього разу сусід досить близький до істини. – Слухай, ми надто зациклилися на Арголіні. Звичайно, він значно розумніший, ніж намагається показати, і знає набагато більше, але ж є й інші шляхи з'ясувати, що до чого. Мені не дає спокою одна дрібниця… суща дрібниця, відверто кажучи. У мене в голові постійно крутиться слово «ельфійка». Що б це значило?

– Що Лін занадто довго немає, – хмикнув Марк. – Чи що… Ельфійка?! Сьогодні хтось говорив про ельфійку… хтось із цих… запрошених.

– Граф, – згадав метаморф. – Точно, мені Зел розповідала! Граф зізнався, що провів минулу ніч із ельфійкою! Ні, не те. Яка різниця, з ким він розважався?

– Розважався? З ельфійкою? У Тойяні? Маячня! Тут майже Клус, які не-люди? І яка ельфійка погляне двічі на графа? На цього графа, я маю на увазі. Заклинання правди не дало йому збрехати, але він зміг викрутитися. Пам'ятаю, ти сказав, що Тойяною зацікавився сам Лан? І, схоже, Радіс? Гаразд, сьогодні нянькою буду я, а ти навідай-но люб'язного графа!