Читати книгу - "Фірма"

— Чудово, — сказав Тарранс. — Побачимося завтра, Мітчу. Безпечної тобі поїздки.

Вони потиснули руки.

— Умови лише такі, Таррансе, — знову повторив Мітч.

— Можеш називати мене Вейном. До завтра.

25

Під спалахи блискавки й зливу, які очистили від туристів узбережжя і пляж «Сьома миля», Еббі й Мітч Мак-Діри, обоє стомлені й змоклі до рубця, оселилися у двомісному кондомініумі. На орендованому джипі Мітч під’їхав до котеджів по маленькому газону й спинився коло парадних дверей. Блок «Б». Коли Мітч уперше сюди приїжджав, то жив у блоці «А». Виявилося, що єдина між ними різниця полягала лише у кольорі стін та причілків. Ключ легко відчинив двері, вони притьмом похапали речі й понесли всередину — дощ знову пустився з товстих роздутих хмар.

Всередині вони взялися розпаковувати речі у спальні, широке вікно якої виходило на мокре узбережжя. Вправно добираючи слова, вони оглядали будиночок, кожну кімнатку й шафку. Холодильник стояв порожній, проте бар був аж переповнений. Мітч для них обох змішав коктейлі — ром з кока-колою на честь островів. А тоді вони сиділи на балконі, виставивши на дощ ноги і дивилися, як океанські хвилі накочувалися на берег і пінилися. Вдалині було видно «Ромоголових», там було тихо. В барі сиділо двоє місцевих, спостерігаючи за морем, вони щось пили.

— Там он «Ромоголові», — сказав Мітч, вказуючи склянкою на бар.

— «Ромоголові»?

— Я ж тобі про нього розповідав. Дуже популярне місце серед туристів і місцевих — вони тут у доміно грають.

— Ясно, — на Еббі ця інформація не справила враження. Вона позіхнула й зручніше вмостилася на пластиковому стільці, заплющила очі.

— Отакої, Еббі! Це ж наша перша закордонна поїздка, наш перший справжній медовий місяць, а ти вже сонна через десять хвилин після приземлення.

— Я стомлена, Мітчу. Вночі ти спав, а я збирала речі.

— Ти спакувала вісім валіз — шість для себе й дві для мене. Весь одяг, що в нас є, ти поскладала сюди. Тож не дивно, що цілу ніч не спала.

— Я не хотіла, щоб у мене не було чого вдягти.

— Нічого вдягти? Скільки ж ти купальників склала? Десять? Дванадцять?

— Шість.

— Класно. Один на день. Чого ж ти зараз не надягла його?

— Що?

— Ти ж почула. От сходи, надягни один, отой зовсім міні, зі стрічками спереду, той, що важить пів грама, а коштує шістдесят баксів. Коли ти ідеш, то твої булочки так апетитно похитуються. Я хотів би його на тобі побачити.

— Мітчу, та ж дощ іде. Ти привіз мене в цю країну в сезон мусонних дощів. Поглянь на хмари. Темні, важкі і підозріло постійні. Цього тижня купальники мені не знадобляться.

Мітч усміхнувся й погладив її стегно.

— А мені цей дощ до вподоби. Фактично я сподіватимусь, що дощитиме весь тиждень. І через нього ми лишимося в ліжку, попиватимемо ром і вовтузитимемося.

— Я просто шокована. Тобто, ти й справді хочеш сексу? Вже раз у цьому місяці він уже був.

— Два.

— Я думала, що ти зібрався тиждень пірнати з маскою та з аквалангом.

— Зовсім ні. Там десь напевне на мене чекає якась акула.

Вітер подужчав, на балконі стало незатишно.

— Ходімо, роздягнемося, — запропонував Мітч.

За годину шторм трохи пішов на спад. Злива перейшла у дощ. Згодом просто мрячило, тоді прояснилося. Темні низькі хмари від острова поплили на північний схід, у бік Куби, і небо просвітліло. Вже майже перед заходом за горизонт ненадовго визирнуло сонце. І миттєво спорожніли кондомініуми, будинки в місті, котеджі і готельні номери — туристи кинулися на пляжі, до води. І враз стало людно в «Ромоголових» — відпочивальники відчули спрагу. Розібрали доміно. Поруч, у «Пальмах», заграли свої мотиви реґґі-музики.

Мітч і Еббі підійшли до краю води, дивилися на Джорджтаун оддалік, в той бік, де він зустрів дівчину. Часом виникали в голові спогади про неї, про світлини. Він вирішив, що дівчина була повією, якій заплатив Девашер для того, щоб звабити його перед прихованими камерами, посадити на гачок. Він сподівався, що цього разу її не побачить.

Наче по команді музика стихла, відпочивальники на пляжі завмерли, ущух гамір у «Ромоголових»: усі погляди спинилися на картині: сонце стрічається з водою. Сірі й білі хмари, рештки негоди, виднілися низько над горизонтом, занурювалися у воду разом із сонцем. Поволі вони набрали різноманітних відтінків оранжевого й жовтого, спершу бліді, і вмить — яскраві й сяючі. І на коротку мить небо стало палітрою, а сонце сміливими мазками розпоряджалося асортиментом кольорів. А тоді жовтогаряча куля торкнулася води й за якісь секунди зникла. Хмари почорніли й розсіялися. Захід сонця на Кайманах.

Дуже обережно, навіть боязко, Еббі поволі вела джип центром міста. Сама вона з Кентуккі, ніколи не їздила за кермом по лівій стороні дороги. Мітч давав вказівки й поглядав у дзеркало заднього огляду. І вузькі вулиці, й тротуари були вже залюднені — туристи розглядали товари у вітринах у пошуках порцеляни, кришталю, парфумів, фотокамер і прикрас, які купити можна було без додаткового податку.

Мітч вказав на непомітну бічну вуличку, і джип втиснуся поміж двома гуртами туристів. Поцілував дружину у щічку.

— Зустрінемося тут рівно о п’ятій.

— Будь обачним, — відповіла вона. — Я сходжу до банку, а тоді побуду на пляжі біля кондомініуму.

Він зачинив дверцята і зник поміж крамниць. Провулком дістався широкої вулиці, яка виходила на Свинарну затоку. Тоді чкурнув до людної маленької крамнички з рядами футболок і сорочок на вішаках, солом’яними капелюхами й панамами. Через дві хвилини він кинувся з крамниці просто на сидіння таксі, яке котило по вулиці.

— Аеропорт, і швидко, — сказав він. — Поглядай назад. За нами можуть слідкувати.

Водій нічого не відповів, їхав собі поміж будинків за місто. Через десять хвилин авто спинилося коло аеропорту.

— Хтось їхав за нами? — витягуючи з гаманця гроші, запитав Мітч.

— Ні, друже. Чотири долари й десять центів.

Мітч кинув п’ятірку на сидіння й швидко рушив до входу аеровокзалу. Літак рейсом Кайман Брак Кайманських авіаліній відбуває о дев’ятій. У подарунковій крамничці він придбав кави й сховався за рядами полиць із сувенірами. Тримав на оці залу очікування, та поки нікого там не бачив. Він, звісно, поняття не мав, як вони повинні виглядати, та поки що не бачив нікого,