Читати книгу - "День всіх знервованих, Софія Малинська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли наші ноги нарешті торкнулися підлоги, звідусіль почулися гучні оплески. Артур досі тримав мене в обіймах, й кидав убивчі погляди на ведучого.
Той, варто віддати йому належне, тримався так, ніби не помічав нічого з цього. Й, після невеличкої промови, й моєї мовчазної обіцянки більше ніколи не брати участі у жодних розважальних шоу, ми з Артуром повернулися за стіл.
— Хочеш підемо звідси? — тихо запропонував він, — Я зрозумію, якщо після всього ти не захочеш лишитися.
Так, ми могли б піти, повернутися до номеру, й чудово провести час разом. Я була майже впевнена, що удвох нам буде комфортно будь-де. Проте…
Я виразно вигнула брови.
— І пропустити танці? Ні за що.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День всіх знервованих, Софія Малинська», після закриття браузера.
