Читати книгу - "Одіссея капітана Блада"

— Присягаюся! Ми надто роздратувалися, — сказав він. — Та це й не дивно у такому проклятому кліматі. Можливо, що полковник Бішоп занадто незговірливий, а ви, сер, занадто гарячий. Я вже висловився від імені лорда Сендерленда, що згоден зачекати наслідків вашого експерименту.

Але лють Бішопа на цей час перейшла всякі межі, і тепер його не стримали б ніякі сили.

— Ви що, і справді збираєтесь чекати!? — проревів він. — Що ж, чекайте! А я не збираюся. У таких справах, з вашого дозволу, я можу розібратися краще. У всякому разі, я беру на себе сміливість діяти на свою відповідальність.

Лорд Джуліан не витримав боротьби. Він стомлено всміхнувся, знизав плечима і махнув рукою на знак того, що не має нічого проти. Але й це не заспокоїло губернатора.

— Оскільки мілорд наділив вас повноваженнями, я не можу розправитися з вами за піратство, хоча ви на це й заслуговуєте. Проте ви станете перед військово-польовим судом за ваші дії в історії з Волверстоном і за всі наслідки цих дій.

— Зрозуміло, — кивнув Блад. — Нарешті ми добралися до суті. Ви як губернатор головуватимете на цьому суді і нарешті матимете змогу звести давні рахунки, повісивши мене. Мало, однак, ви подбали про те, як це здійснити! — І, розсміявшись, він додав: — Praemonitus, praemupitus!

— Що це означає? — різко спитав лорд Джуліан.

— Мені здавалося, що ваша світлість — людина освічена. Як бачите, Блад навмисне поводився якомога зухваліше.

— Мене цікавить не буквальний зміст цих слів, сер, — промовив лорд Джуліан із холодною гідністю, — а те, що ви хочете сказати ними.

— Я залишу вашу світлість гадати, — відповів Блад. — І побажаю вам усього найкращого! — Він зробив широкий жест своїм капелюхом і галантно вклонився.

— Щоб ви не поспішали, — заявив Бішоп, — скажу вам, що капітан порту і комендант фортеці дістали всі необхідні вказівки. Ви не вийдете з порту, мій любий вішальнику. І будь я проклятий, коли не забезпечу вам вічної стоянки тут, на пірсі для покарань!

Пітер Блад насторожився, і його ясні блакитні очі впилися в брезкле обличчя ворога. Переклавши довгу тростину в ліву руку, праву він недбало заклав за вилогу свого камзола і рвучко обернувся до насупленого лорда Джуліана.

— Якщо мене не зраджує пам’ять, ваша світлість обіцяли мені недоторканність.

— Так, обіцяв, — відповів лорд Джуліан, — але своєю поведінкою ви не дозволяєте мені здійснити цю обіцянку. — Він підвівся. — Ви зробили мені послугу, капітане Блад, і я сподівався, що ми зможемо бути друзями. Та оскільки ви самі прагнете іншого... — Він знизав плечима і показав рукою на губернатора.

Блад закінчив за нього:

— Ви хотіли сказати, що вам бракує мужності протистояти вимогам цього хвалька. — Зовні він був спокійний і навіть посміхався. — Добре. Як я вже сказав: praemonitus, praemunitus. На латині ви, здається, не дуже знаєтесь, інакше ви б знали, що ці слова означають «хто попереджений, той озброєний».

— Попереджений? Ого! — Бішоп аж загарчав: — Попередження трохи запізнилось. Ви не вийдете з цього будинку! — Губернатор ступив крок до дверей. — Гей, хто там... — почав був він.

Та раптом з горла губернатора вилетів якийсь невиразний звук, він урвав мову на півслові і застиг на місці. Капітан Блад тримав у правій руці довгий пістолет, оздоблений золотом і сріблом. Чорне дуло його дивилося просто в лоб губернатора.

— Заздалегідь озброєний, так. Не тільки попереджений, — сказав Блад. — Ані руш, мілорде! А то може статися нещасний випадок. — І лорд Джуліан, що був кинувся до Бішопа на допомогу, застиг на місці.

Губернатор ледве тримався на тремтячих ногах. Щелепа його одвисла, обличчя сполотніло. А Пітер Блад своїм похмурим поглядом наганяв ще більший жах на полковника.

— Дивуюсь, чому б мені оце не пристрелити вас без зайвих розмов, губернаторе. І якщо я не роблю цього, то знову ж таки з тієї самої причини, що й тоді, коли одного разу подарував вам життя, хоч ви на нього не заслуговували. Вам, звичайно, причина ця не відома, та все одно, втішайтеся тим, що вона існує. Про одне хочу вас попередити, щоб ви не здумали зловжити моєю великодушністю, яка зараз перемістилася у вказівний палець моєї руки на гашетці цього пістолета. Вам хочеться мене повісити... Так, не приховую — це найгірше, що може статися зі мною, але раніше, — та ви й самі це добре розумієте, — я випущу з вас вашу нечестиву кров, збільшивши таким чином свій борг. — По цих словах Блад відкинув тростину і звільнив ліву руку. — Полковнику Бішоп, дайте мені, будь ласка, вашу руку. Жвавіше, жвавіше, чоловіче, вашу руку!

Різкий тон, рішучий погляд і блиск пістолета примусив Бішопа покірно виконати наказ. Куди й поділась його набридлива балакучість. Він боявся навіть рота розтулити. Тим часом капітан Блад лівою рукою взяв губернатора під руку, а правицю зі зброєю засунув за вилогу камзола.

— Хоч пістолет і невидимий, але цілиться в тебе, і я даю вам слово честі, що я застрелю вас за найменшої провокації — хай би від кого вона йшла, я вб’ю вас на місці. Майте це на увазі, лорде Джуліан. А ти, підлий лиходію, іди бадьоро й весело, наскільки це тобі вдасться, тримайся природно і невимушено, бо інакше побачиш чорні води Стіксу.

Так, рука в руці, вони пройшли будинком і спустилися в сад, де Арабелла чекала на повернення Пітера Блада.

Його останні слова спочатку збентежили її, а потім вона ясно уявила собі, що могло бути справжньою причиною смерті Левассера. Дівчина усвідомила, що висновок, якого вона дійшла, з однаковим успіхом можна застосувати й до історії врятування Бладом Мері Трейл. Коли