Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Досить вже!
-Андрію, що за тон?- вона округлила свої очі від неочікування, це вперше коли я підняв голос на матір, але вона використала всі можливі шанси на моє терпіння..
-Поганий тон, це те що ти продовжуєш сунути свого носа в моє життя!!Скажи навіщо ти це робиш?
-Навіщо?Та щоб вона нарешті зрозуміла що тобі не пара, і відстала від тебе!
-Та хто ти така щоб вирішувати хто кому пара а хто ні?Чому ти завжди все псуєш?
-Я ж твоя мама, мені видніше синку, та годі вже ти ведеш себе негідно..
-Це твоя поведінка негідна, а я лише вчасно зупиняю це неподобство..І попереджаю, якщо чи ти чи ти тату ще хоч раз станете між мною і Мар'яною, я позбавлю вас права спілкуватися зі мною, вашою майбутньою невісткою і п'ятирічною внучкою- про Настю це звичайно було жорстоко по відношенню до них, я чудово знав як вони мріють про внуків, але досі не спромігся повідомити їм цю чудову новину..
-А і ще- я піднявся зі столика і вже майже пішов, як раптомм згадав ще одну важливу річ- я дуже сподіваюся що ви ніяк не причетні до тих фото, інакше я вам цього не пробачу..Всім дякую..
Я кинувся до виходу, і мене не полишала думка знайти Мар'яну.Саме зараз варто їй все пояснити, інакше у цю чарівну голівоньку почне лізти те що ніяк не описує ситуацію.
-Вибачте, а ви не підскажете як мені знайти Мар'яну?- випадково побачив адміністратора, тому вирішив залучитися її допомогою.
-Щойно пішла додому, вискочила як ошпарена- сказала жінка і пішла далі у своїх справах..
Що ж якщо щойно пішла, то є шанс її перехопити і затиснути в свої обіймах до хрускоту .
Але коли я вихожу на вулицю то бачу Мар'яну, яка сидить на асфальті тримаючись за ногу, а поруч з нею стоїть якийсь мужик..
Я дуже злякався в цей момент, невже вона потрапила під машину.І все через мою ідіотську поведінку, і навіщо лише я повівся на умовляння Соні провчити батьків, це було жахливо і мені зараз нестерпно боляче, що через мене моя дівчинка в такому стані.
-Мар'янко!Ти в порядку?Що з тобою- я швидко підбігаю до дівчини, як вона раптом різко відсмикує свою руку від мене.
-Не чіпай мене!- повними очима сліз, намагається встати на ноги..
-Все що ти щойно бачила і чула, насправді все не так, дозволь нам поговорити- намагався достукатися до її свідомості, але все марно Мар'яною зараз керує гнів і образа, і я навіть в деякій мірі розумію її..
-Вибачте ви здається пропонували підвести мене?- вона глянула на чоловіка що стояв і мовчки спостерігав за цією сценою.
-Так звісно- він допоміг їй встати і привідкрив двері..
-Та вислухай же ти мене будьласка- кинувся до дівчини, як раптом чоловік зупинив мене
-Я думаю їй потребен час, обіцяю що доставлю вашу дівчину додому, не хвилюйтеся за це..- він простягнув мені свою візитку, щоб переконати у своїх чистих намірах, і я таки погодився.
-Гаразд- в деякій мірі він мав рацію, їй потрібно охолонути, а мені навпаки скинути пару, і я навіть знаю хто мені в цьому допоможе- я кохаю тебе- впевнений вона почула, хоч і нічого не відповіла.
Після того як машина зірвалася з місця, я направився до свого автомобіля.Потрібно було навідатися у гості до одного мутного типа, якого я вже просто не навиджу!!
-Ей!Ей!Стапе!Куди ти намилився в такому стані- до мене підбігла Соня, і дуже не вчасно, не хотілося б мені щоб вона була присутня при цій розмові.
-Та так покатаюся трішки.
-Це була вона?Та офіціантка, твоя наречена?Можеш не відповідати, я бачила ваші дивоглядки..
-Так, а тепер вона навіть не хоче мене слухати..Дивний у нас каламбур виходить: то я гримаю дверима і йду не бажаючи нічого слухати, то вона..
-Вона файна!- зауважила Сонька але мені чомусь від цього лекше не стало- знаєш там твоя мама плаче- засміялася..
-Чого б це їй плакати?
-Вона винуватить себе, каже що це вона винна що Мар'яна тебе кинула знову, казала що в гості до тебе навідувалася і наговорила масу гидоти, та це ще й почула маленька дівчинка...Вона тільки зараз усвідомила що це була її внучка.
-Вперше про це чую, Мар'яна не розповідала мені нічого такого..
-Можливо вона просто не хотіла тебе хвилювати- знизила плечима- так куди ти намилився?Ти ж не їдеш до Романа без мене?Не позбавляй мене цього задоволення..
-Сонь, я тобі безмежно вдячний за допомогу, але далі я сам, не хочу щоб ти була втянута в це..
-Ага!А якщо ти його замочиш там?А це ще й мій район, Тихонов мокруха мені не потрібна, хтось повинен тебе припинити..
-Ти ж не відстанеш?
-Ні..
Я тяжко видихнув розуміючи що ми разом їдемо за адресою.
Через декілька хвилин ми вже були на місці.У вікнах Романа світилося тьм'яне світло, отже він вдома.
Як тільки ми з Сонею підійшли до квартири я вже хотів натискати на дзвінок, як тут дівчина мене зупинила..
-Що таке?- забрав руки з дверного дзвінка і повернув свій погляд до дівчини...
-Ну подумай логічно: тебе він напевне знає в обличчя, а от мене..Ну кому з нас ти б відкрив двері: якомусь мутному хлопцю своєї однокласниці, що бажає поквитатися, чи ось такій красуні ..
-Ухти..Я вже казав що ти дуже розумна?
-А ще сексуальна, хитра, і смілива..
-Ах точно ще й самозакохана..
-Відійди краще, і спостерігай як працює професіонал..- вона відсунула мене до боку поправивши свою зачіску, та дещо опустивщи сукню і нажала на кнопку.
-Хто там?- почулося з-за дверей
-Служба підтримки- спокусливим голосом пролепетала дівчина..
-Яка ще!- він вже хотів послати, але мабуть таки заглянув в дзвінок, куди Соня привітно махала рукою..- ух ти яка ципа!!- почулося клацання замка.
Привіт мої любі читачі!!
Як ви вже зрозуміли історія добігає до кінця.Лишилося декілька глав і хепі-енд..
Що хто очікує від розмови з Романом?Діліться своїми припущеннями у коментарях, а також можливі причетні до цих фото..Цікаво дізнатися, що з цього приводу думаєте ви!!!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.