Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Сьогодні був звичайнісінький день із сонячними променями, що нагороджувалися по всіх вікнах будинків, а вони повільно відштовхувалися від скла і лягали фонтаном на траву, а місцями на асфальт, і така вистава зберігала спокій нового вихідного дня. Не було жодного поспіху, світанок зупиняв час і картину, що відбувалася навколо Олега, який побачив усе одним поглядом за вікном. Не змусив себе довго чекати, дивлячись через вікно, а вид привертав увагу і запрошував на прогулянку, і багато людей ще спали, як відразу одягнувся і вийшов на вулицю. У думках ще була легка спантеличеність щодо вчорашнього відвідування сайту, але за вчора ввечері він вирішив не заходити туди, і не бачив жодних повідомлень, не вірив у віртуальне знайомство. Так само перше відвідування вчора створило в ньому стривожені почуття, і від невідомості подальшого результату він ще зберігав спокій, а вранці увесь краєвид з вікна та внутрішні переживання спонукали не стояти на місці і якнайшвидше вийти на вулицю. На обличчі виражалася легка спантеличеність, а в нього було величезне бажання познайомитися з цікавою дівчиною та ще вірив усьому, що там було написано, а так далеко в душі були сумніви на швидке знайомство та везіння. Ще Олег не хотів сидіти вдома і чекати поки хтось відгукнеться на його повідомлення, а так могло пройти скільки завгодно часу, сидіти вдома і чекати так само не було бажання. Усі події з його двох днів вели на вулицю і легку прогулянку ще прохолодним і вологим вітром. Опинившись на вулиці, одразу побачив, як усе завмерло в якомусь незвичному кольорі простору, і з тим, що світло сьогоднішнього дня відрізнялося від тих ранкових світанків, які він зустрічав від відсутності бажання спати. У просторі чітко прояснювалося продовження початок нескінченного дня, який ще ніколи не розпочався, а був тільки ранок. Усе, що відбувалося, підказувало йому бути сьогодні дуже уважним до того, що відбувається. Олег так само замислився над тим, що сьогодні незвичайний день, і повинно щось статися, але, що, він не знав. Почав думати над тим, що це може стосуватися того, що він зареєструвався на сайті знайомств. Як він думав, а думав він так, що в нього немає жодних шансів для знайомства, показавши там найпростіші фотографії, що не привертають багатством увагу, а знаючи те, що в тих, хто має великі статки й автомобіль, завжди більше шансів на знайомство, а він ні з ким не познайомиться. Усе зроблене для знайомства було його миттєвим потягом і надією на швидке знайомство від побаченої реклами. Як надалі складеться його доля, він не припускав, і не подавав жодних надій на успіх.

Олег стоячи біля парадного сказав:

- Сьогодні потрібно пройтися туди там, де тихо і нікого немає. Вихідний день, і хочеться відпочити від усього, і так, щоб упродовж цілого тижня були сили для роботи, а місце треба знайти безлюдне й таке, щоб навколо нікого не було, і ні хто не турбував. Не відволікатися на чиюсь присутність.

Зараз Олегу найбільше хотілося залишитися наодинці із самим собою і на довгий час. Йому потрібно було відновити внутрішній баланс спокою.

Олег задумливо пішов у бік лісу, повільно, не озираючись на всі боки, перейшов через пішохідний перехід, а зайшовши до лісу, побачив лавочку, що стояла посередині галявини. Посміхнувся, підійшов до неї і сів. Підняв голову і почав поглядати на всі боки і на верхівки дерев. Навколо була тиша. Опустив голову на рівні плечей, подивився вдалину лісу в лівий бік і в правий, а там були лісові простори кущів і ялинок, а вдалині виднілися берези. Повна відсутність вітру створювала враження зупинки часу. А якщо він десь був, то не в лісі, а десь над верхівками дерев повільно й непомітно їх нахиляючи на всі боки. Усе застигло в незвичному казковому прояві барв показуючи душу лісу, а він ще ніколи не приходив під такий випадок, як зараз. Промені рвучко просочувалися крізь дерева, що стояли, й утеплювали зелене покривало з невисокою і підстриженою травою, а хто їй надав доглянутого вигляду, Олег не знав. У цей момент на мобільному телефоні пролунав звук повідомлення, що надійшло. Олег не поспішаючи і не бажаючи, а потрібно було, дістав із кишені телефон і побачив на великому екрані одне непрочитане повідомлення. Придивившись побачив значок із сайту знайомств, і це не було звичайне повідомлення, а воно прийшло з сайту. На обличчі з'явилося здивування, і він не міг повірити тому, що хтось наважився йому написати. Виникла думка, що повідомлення, яке прийшло, було від служби потримай, і жодна дівчина, якій він написав, не відповіла взаємністю. Великим вказівним пальцем провів по екрану і натиснув на значок сайту, а там одразу бачив повідомлення, що з'явилося, і це не була служба підтримки, а замість такого напису побачив ім'я Юля.

Придивився, а там були такі слова:

- Привіт.

За свідченнями сайту Юля перебувала не так уже й далеко від Олега, Прийшовши в ліс він став ближче до неї, але ще ніколи її не бачив.

Олег він не міг повірити у побачене, що хтось відгукнувся на його привітання і з тим бажанням, щоб познайомитися. Зрадів, посміхнувся, і одразу почав думати над написанням відповідного повідомлення, продовжив розмову, а що написати, він ще не мав жодного уявлення, тож задумався, думаючи над тим, як почати тривале спілкування, і в думках, поглядаючи у бік, підбирав запитання, що могли б бути цікавими, і від них міг би отримати відповідь, а не написати без відповіді.

Після п'яти хвилинних роздумів зважився на написання правди, не маючи жодного досвіду знайомства на сайті знайомств, розуміючи, що познайомитися на сайті знайомств не так уже й легко.

Написав наступне повідомлення з такими словами:

- Як складно познайомитися на сайті знайомств?