Читати книгу - "Містичний табір для обраних, Дроянда"

Як тільки пальці Аліма торкнулися світла, усе навколо змінилося. Простір ніби розчинився, і він опинився в місці, яке не належало жодному відомому світу.

Навколо клубочився туман, із якого з’являлися і зникали обриси високих веж, древніх символів та тіней, що шепотіли незрозумілими голосами.

— Де ми?.. — запитала Домініка, хапаючи його за руку.

Алім не знав відповіді, але відчував — це не просто ілюзія. Це місце було частиною його пам’яті.

— Це… Порожнеча, — тихо сказав Соломон, який теж опинився тут. — Простір між світами. Той, хто потрапляє сюди, бачить правду.

Перед Алімом знову з’явилися уламки дзеркала, але цього разу в них відбивалися не тільки його можливі долі, а й минуле.

Він побачив себе маленьким хлопчиком, який стояв у руїнах храму. Перед ним схилився чоловік у темному плащі.

— Ти обраний, — говорив той голос. — Але не тому, що сильний. А тому, що колись зробив найважчий вибір…

Алім торкнувся осколка, і раптом перед ним з’явилася велика кам’яна брама з викарбуваними древніми знаками.

— Це… — почав було він, але Соломон кивнув.

— Так. Це місце, де все почалося. І тільки ти можеш його відкрити.

Тіні навколо почали рухатися швидше, шепіт став гучнішим.

Амір, Яків і Лео озиралися, готові до будь-якої загрози.

— Щось мені не подобається цей шепіт… — пробурмотів Лео, витягаючи кинджал.

Раптом одна з тіней вирвалася з туману й прийняла людську подобу. Це була постать у сріблястому вбранні з порожніми очима. Вона підняла руку, і світ навколо ніби затрясся.

— Ви не мали приходити сюди… — її голос лунав одразу звідусіль.

Алім зустрів її погляд.

— Я хочу дізнатися правду.

Фігура нахилила голову.

— Правда завжди має ціну.

І раптом із тіней почали з’являтися інші постаті. Їхні обличчя були знайомими.

— Це… неможливо… — прошепотіла Домініка, хапаючи Аліма за руку.

Перед ними стояли люди, які колись брали участь у випробуваннях… але яких більше не було серед живих.

Не переживай еліас виберемось якось дякую за відповідь

Еліас гірко посміхнувся, його очі на мить потемніли, ніби він згадав щось болюче.

— Сподіваюся, Аліме. Але пам’ятай: цей табір не відпускає тих, хто стає його частиною.

Алім кивнув, хоча всередині відчував, як усе навколо стискається, немов невидимі руки намагаються втримати його тут.

— Ми виберемося. Якось, але виберемося, — сказав він упевнено.

Еліас лише зітхнув і зробив крок назад, гублячись у тіні.

Соломон мовчки дивився на це, а потім повернувся до Аліма.

— Не всі істини варто знати. Але якщо ти дійсно хочеш йти далі, тоді будь готовий до того, що змінишся.

Алім вдихнув на повні груди і відчув, як щось у ньому дійсно почало змінюватися. Тепер він знав одне: попереду чекало щось більше, ніж просто випробування. І це могло змінити не тільки його долю, а й долю всіх, хто тут був.