Читати книгу - "Скорочено П’ятнадцятирічний капітан"

свого хазяїна Алвіша, який працює на невільничому ринку в Казонде. Негору хотів продати п'ятьох негрів з "Пілігрима", а про решту не доказав. Гарріс сказав, що лишається тільки захопити цих людей. А допоможе в цьому араб Ібн-Хаміс, що веде невільничий караван за 10 миль звідси. Караван супроводять тубільні солдати; їх досить, щоб схопити Діка Сенда і його супутників, які точно не наважаться вертатися до берега тим шляхом, яким прийшли.

Зненацька пролунав хрипкий гавкіт, із заростей вибіг Дінго. Негору вистрелив у собаку. Дінго жалібно завив і зник у густому чагарнику над потічком.

Розділ III

У ДОРОГУ…

Тепер Дік зрозумів, що компас було зіпсовано зумисне. І запасний компас розбився не випадково, і лаг не потонув, а його потопили. За простою логікою виходило, що американець і португалець зналися віддавна; випадок звів їх на березі; вони зайшли між собою у змову й задумали щось лихе проти потерпілих.

Хлопець хотів урятувати місіс Уелдон, малого Джека та всіх інших. На світанку Дік поговорив зі старим Томом, який теж уже знав, що вони в Африці. План Діка полягав у тому, щоб якомога швидше повернутися на узбережжя. Потім рушити берегом океану і добутись до першого-ліпшого португальського поселення, а там уже чекати якоїсь нагоди повернутися на батьківщину. Але як і передбачав Гарріс, Дік відкинув можливість повертатися до узбережжя тією самою дорогою. Справді, було б дуже необачно знов вирушати в цю важку подорож крізь лісові хащі. Треба поплисти річкою за її течією на плоту. Вони подадуться вздовж його берега і дістануться річки чи бодай ширшої й більш підходящої для плота притоки.

Настав день, і Дік повідомив місіс Уелдон, що Гарріс утік і змовився з Негору, який увесь час ішов слідом за ними. Юнак розповів про свій план, і всі рушили в дорогу. Від кузена Бенедікта сховали окуляри й лупу, щоб він не відволікався і швидко йшов. Рушили без Дінго, бо його ніде не було.

Стояла парка спека, але загін просувався вперед обережно і швидко. На землі тут і там виднілися свіжі сліди людей або тварин. Зо дві милі Дік Сенд вів свій загін берегом струмка, сподіваючись вийти до річки. У бамбуковому гайку вони зупинитися на перепочинок.

Розділ IV

ВАЖКИМИ ДОРОГАМИ АНГОЛИ

Після відпочинку мандрівники подолали милю і побачили дорогу, якою ходили слони і люди. Подекуди на землі лежали кістки й цілі людські скелети, обгризені хижими звірами. Деякі скелети були закуті в ланцюги. Отже, цією дорогою ходили невільничі каравани. Томові товариші вражено роздивлялися навколо.

Тим часом потічок чимдалі ширшав і глибшав. Десь на третю годину пополудні краєвид різко змінився. Ліс скінчився, й перед мандрівниками розкинулась безмежна рівнина, яку, певно, геть затоплювало водою в час дощів. Наближалася гроза. Кузен Бенедікт провалився у болото, але його витягли. Дік Сенд і його супутники пройшли з пів милі. В одному місці місіс Уелдон загрузла в трясовину по коліна. Тоді Геркулес, Бет і Актеон зв'язали з бамбука ноші й умовили місіс Уелдон сісти на них. Вона взяла на руки малого Джека, і загін рушив далі.

Близько 5 години болото було пройдено. Почався глинястий грунт, дощ досі не падав, але гроза наближалася. Раптом Дік Сенд помітив ген на півночі невисокі горби, а потім — щось схоже на табір. Хлопець пішов на розвідку і побачив, що то велетенські мурашники. Кузен Бенедікт, був вражений, бо гадав, що такі термітники є лише в Африці.

Незабаром вони дісталися до однієї з конічних споруд. Далі вони мали або якось ужитись із грізними термітами, або ж виселити їх. Та виявилося, що там немає жодної комахи. Щось їх звідси вигнало. Геркулес роздовбав у рудій глині щось схоже на прохід, і Дік та його супутники по одному позалазили в термітник. Тієї ж миті вперіщив сильний дощ.

Розділ V

ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ

Дікові Сенду і його супутникам справді пощастило, що вони знайшли цей захисток від грози. Вони засвітили ліхтар і почали оглядати термітник. Це був конус із заокругленою вершиною. Кузен Бенедікт говорив, що це витвір войовничих термітів, які повтікали звідси зовсім недавно та ще й прихопили з собою усі личинки. Напевно, завбачливі комахи відчували наближення грізної небезпеки.

Стіни були збудовані з червоної глини. Всюди були камери, розміщені ярусами, тож стіни термітника скидалися на шафу з багатьма полицями. На горішніх "койках" полягали місіс Уелдон, малий Джек, Нен і кузен Бенедікт. Нижче примостилися Остін, Бет і Актеон. Дік Сенд, Том і Геркулес влаштувалися долі.

Друзі повечеряли консервами і сухарями, потім лягли спати. Дік Сенд лежав і думав свої невеселі думки, аж ураз почув чийсь легкий подих на своєму чолі. Місіс Уелдон шепнула йому, що знає все, але вірить, що Господь урятує їх.

Розділ VI

ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН

Хлопець не міг заснути і нетерпляче чекав ранку, щоб вирушити на розвідку і знайти ріку. Коли його почало хилити на сон, він ліг на глиняну долівку біля дірки, яка правила за вхід. Та довго він не спав, бо термітник почала заливати вода. За кілька секунд вона піднялася до нижніх ярусів, де спали Том і Геркулес. Дік Сенд розбудив їх і сказав про нову небезпеку. Вода натекла через отвір, і тепер у термітник не заходило свіже повітря. Том запропонував пробити стіну вище води. Дік боявся, чи зовні вода не стоїть вище. Хлопець думав, що вода, піднявшись до певного рівня всередині термітника, стиснула повітря в ньому, і це стиснене повітря не дає їй піднятися вище. Але