Читати книгу - "Скорочено П’ятнадцятирічний капітан"

якщо вони проб'ють стіну, повітря вихопиться назовні, його тиск усередині зменшиться і вода підніметься до того самого рівня, що й ззовні. Якщо ж зовнішній рівень буде вищим від дірки, яку вони проб'ють, то вода підніматиметься доти, доки її знов спинить стиснене повітря. Треба пробити дірку вище зовнішнього рівня, а як це вгадати? Люди у термітнику були тепер, мовби робітники в водолазному дзвоні. Може статися, що термітник затопить зовсім, і вони з нього не виберуться, навіть якщо проб'ють дірку вгорі.

Вкрай стурбований Дік Сенд питав себе подумки, що робити: чекати далі чи діяти. Була вже, мабуть, 3 година ранку. Бет пірнув, щоб добутися до дірки, що слугувала за вхід і вихід. Він повернувся і сказав, що дірку завалило. Тепер усі були герметично зачинені в термітнику. До того ж, можливо, термітник до самого верху затоплено водою.

Дік вирішив пробити невеличкий отвір угорі, щоб побачити, який рівень води. Він двічі пробивав дірку, але виявлялося, що рівень води надворі вищий. Тепер кузен Бенедікт скрикнув, що комахи покинули своє житло тому, що передчували повінь!

Третій отвір під самісіньким верхом термітника врятував загін. Раптом почувся пронизливий свист. То ринуло з термітника стиснене повітря… Блиснуло денне світло. Верх термітника виступав над водою! Всі дружно взялися до роботи, і отвір швидко ширшав. Раптом пролунав свист стріли, пущеної з лука. Дік Сенд пригнувся. Він устиг помітити в затопленій улоговині табір тубільців і піроги з воїнами. З однієї такої піроги й випустили зливу стріл, коли юнак виглянув з термітника. Він коротко розповів про все своїм товаришам. Схопивши рушниці, Дік Сенд, Геркулес, Актеон і Бет висунулись із отвору й почали стріляти по цій пірозі. Кілька тубільців було вбито. Але що могли вдіяти Дік Сенд і його товариші проти доброї сотні воїнів, які оточували їх з усіх боків?

Термітник було взято приступом. Місіс Уелдон, її сина, кузена Бенедікта схопили й кинули в одну з пірог. Вони не встигли ні мовити прощального слова, ні потиснути рук друзям. Дік Сенд бачив, як пірога попливла до табору тубільців. Самого Діка Сенда, Нен, старого Тома й його товаришів теж кинули в пірогу, яка попливла в інший бік. Тубільцям, напевно, заздалегідь віддали щодо них якийсь наказ.

Пливли всього лише кілька хвилин. Але тієї миті, коли пірога причалювала, Геркулес вирвався з рук воїнів і стрибнув на берег. Він вихопив в одного з тубільців рушницю і втік. На березі Дікових негрів-супутників закували в кайдани, як рабів.

Розділ VII

ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ

Злива переповнила водою притоки Кванзи, і річка вийшла з берегів. Табір тубільців стояв на горбі, поблизу термітника, в якому мандрівники мало не загинули. На вершині горба росла величезна смоковниця, там і розташувався невільничий караван, що про нього Гарріс говорив Негору. Невільників-негрів, силою захоплених під час набігів у їхніх селищах, агенти работорговця Алвіша гнали до Казонде, на ринок. В таборі з супутниками Діка Сенда поводились як із невільниками-тубільцями. Їх поставили по двоє і з'єднали колодкою — жердиною футів шість завдовжки і рогачами на кінцях, що замикалися залізними скобами на шиях. Ці рогачі змушували невільників іти один за одним, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч. До того, їх оперезали та скували важким ланцюгом. Вони мали брести сотні миль та ще й під ударами нагаїв хавільдарів — так звалися їхні наглядачі.

Дік Сенд був білий, і з ним не наважилися повестися, як з іншими. Його обеззброїли, але в кайдани не закували. Однак до нього приставили хавільдара. Негору і Гарріса не було, проте юнак не сумнівався, що нападом на термітник керували саме ці два негідники. Змовники, мабуть, супроводять місіс Уелдон, її сина та кузена Бенедікта.

З невільниками поводилися вкрай жорстоко. Серед 500 невільників каравану Алвіша майже не було літніх чоловіків. Для ринку годилися тільки здорові юнаки, молодики та діти. Дік Сенд надіявся на допомогу Геркулеса. Незабаром хлопець довідався, що їх ведуть на невільничий ринок Казонде, центр работоргівлі в Анголі. Шлях туди мав зайняти добрих 3 тижні. Дікові дуже хотілося поділитись своїми думками зі старим Томом і його товаришами, та їм не дозволяли спілкуватися.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Розділ VIII

ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА

Караван, який охороняли близько 200 солдатів, відійшов від берега Кванзи і попрямував на схід. Начальник каравану, високий араб Ібн-Хаміс, пильно стежив за цією людською чередою. Дікові Сенду ніяк не вдавалося перемовитись бодай словом із своїми товаришами. Бет ішов у парі з батьком, старим Томом, Актеон — із Остіном. Вони несли на шиях важкі колодки з рогачами. Із старою Нен поводились не краще, ніж із рештою невільників. Вона йшла в гурті жінок. Її скували з молодою жінкою, в якої було двоє дітей, — немовля і трирічний хлопчик. Добросерда Нен узяла хлопчика на руки. Це була важка ноша для Нен, але вона не спускала хлопчика з рук.

Дік Сенд ішов в останніх лавах невільників і не бачив своїх друзів. Він хвилювався за місіс Уелдон та за її сина і бажав натрапити на їх слід. Юнак мав записник і писав по дорозі від Кванзи до Казонде про все, що бачив. Якось він побачив Нен, яка вже ледве йшла, але досі несла хлопчика. Через кілька днів вона сказала, що скоро помре. Однієї ночі до Діка прибіг Дінго. Хлопець гладив його і знайшов під нашийником записку від Геркулеса. Той писав, що місіс Уелдон з малим Джеком понесли в кітанді, а супроводжують їх Гарріс і Негору. Геркулес писав, що хтось підстрелив Дінго