Читати книгу - "Африка, сни"

як вогники надії, блищать дві цигарки. Чути якесь гупання, стогін заліза та приглушені матюки, ніби п’яні вантажники намагаються дати раду важкому роялю.

З того боку, де блищать цигарки, чути приємний чоловічий голос.

Приємний голос: Тємніци, нахуй, рухнуть, і свобода нас встрєтіт радостно у входа…

Роздається звук, ніби ногою дуже сильно впиздили по дверях. Двері падають, і вся сцена заливається життєрадісним сонячним світлом, так що стає видно рояль, стоячий на краю прірви, і двух мудил, палящих цигарки. Повагавшись хвильку, рояль рішуче хуярить униз, слідом за дверима. Десь знизу чути його здивований металевий зойк.

Другий мудило: Хто сказав «мяу», блядь?

ЗАВІСА.

Тріасовий період

ДІЙОВІ ОСОБИ

Боря і Жора, хтиві павіани.

Ріта і Чіта, цнотливі шимпанзе.

Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Гаврило, орангутанг-збоченець.

Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Гриша, птєродактіль.

Дія відбувається в тріасовий період у світі тварин. Декорації на сцені зображують собою тріасовий період. По сцені лазять дінозаври, літають птєродактілі і всяка інша сволота. Входять Ріта і Чіта, дві цнотливі шимпанзе.

Чіта: А мінє він понравився — хоть і не воєнний, а всьо равно, інтєрєсний мужчіна.

Ріта: Я єму говорю: «Скажитє, как ви думаєтє, слово «хуйня» мужского рода чи женского?», — так он аж покраснєл. Хароший мужчіна, скромний.

Входять Боря і Жора, хтиві павіани.

Боря: Глянь, Жора, які пацанкі.

Жора: Одразу видно, шо целочки.

Боря: Це шимпанзи, я їх знаю. В мене була одна, коли я на Карпатах був, так она у мєня…

Жора: Я знаю, Боря. Представь собі, шо я от етого нє балдєю.

Боря: Дівчата, ану, катай сюда, дядя фокус покаже!

Ріта і Чіта підбігають ближче.

Чіта: А ви умєєтє?

Жора(становиться раком): Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!

На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана Жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.

Боря(філософські): Жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».

Ріта і Чіта: Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?

Боря: Сракою.

Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Ганна Петрівна: Дівчата, ану, бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!

Боря: Мамаша, то, шо ви прийшли, — ето прє­красно! Ми з вами сєйчас задєлаєм шведський секс.

Ганна Петрівна: Ооо-о, Швеція!

Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши. Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутанг-збоченець.

Гаврило: Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тєбя пацелую.

Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.

Боря: Дорогой, я от етого совєршенно нє балдєю, мені це огидно.

Гаврило(слюняво): Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…

Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Кирило(сам до себе): Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.

Орангутанг Гаврило(до Кирила): Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тєбя пацелую в твой длінний хвост!

Орангутанг Гаврило зі спритністю, не сумісною з його млявими повадками збоченця, заскакує верхи на Кирила і робить похабні тєлодвіженія.

Кирило: Заїбали прокляті врачі. Сил моїх нєту ето тєрпєть. А в больницю всьо равно не лягу.

Кирило помічає Гаврила у себе на хвості, ковтає його і голосно чавкає.

Кирило(до Борі): А ти хто? Може, ти тоже доктор? Тада скажи їм, шо пусть оні всі у мене отсосуть, чим я в їхню больницю лягу.

Боря(злякано): Уже сосу, дядя, сєйчас всьо задєлаєм в лучшем відє, как ви хатітє!

Кирило: Падонок, тєбє учіться нада, а ти чим займаєшся?

Боря(кричить в статевому жаху): Дядечка, не їжте, я вам сєвєрноє сіяніє покажу!

Боря стає раком і робить спроби показать динозавру «сєвєрноє сіяніє», але Кирило ковтає його, а заразом і Ганну Петрівну з Рітою і Чітою.

Входить Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Микола Петрович: Я тобі, Кирило, давно уже казав, шоб ти не харкав в общєствєнному мєстє, а складував акуратно, в платочєк чи в бумажечку, а то я, кажется, мєри прийму.

Кирило(з іронією): Шо, может, в суд на мєня подаш?

Микола Петрович: Суд не суд, а хуйово будєт, Кирило не-знаю-як-по-отчєству…

Кирило: Моісейович.

Микола Петрович: Кирило Моісейович, я в останній раз попереджую.

Микола Петрович, спритно граючись м’язами і іклами, риссю біжить в хащі тріасового періоду.

Кирило Моісейович(іронічно): Спортсмєн! Широкі плечі, узкій лоб — тьху, долбойоб.

Кирило Моісейович уходить. З доісторичних джунглів чути його сухотний кашель. Деякий час нікого немає, якщо не враховувати, що по сцені весь час повзають здоровенні змії. Раптом прилітає птєродактіль Гриша з хтивим павіаном Жорою в дзьобі і кидає його згори вниз.

Гриша: Пішов на хуй.

Гриша грізно клацає дзьобом і улітає. Жора зі стуком падає на підлогу.

Жора: Какая сволочь, шо я єму здєлал, за шо он мєня так одпиздив?

Жора плаче. Завіса опускається, із-за завіси чути Жорин плач.

Бур’ян

ДІЙОВІ ОСОБИ

Харитон, долбойоб.

Калістрат, вєнєріческій нєдоносок.

Мирон, упіздєнь.

Матвій, підарас.

Семен, уйобок.

Руслан, людина-читанка.

Дзвін, дзвін.

Осіннє узлісся, над яким літають ворони.

Дзвін: Бам-м-м-мммм!

Входить Матвій.

Матвій(задоволено): Оце так йобнуло.

Входить Семен.

Семен(сам до себе): Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!

Матвій(сам до себе): Трохи зачекаю. Може, ще йобне.

Дзвін: Бам-м-м-ммммм!

Входить Калістрат.

Калістрат(сам до себе): Йобані підараси, при­йшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.

Дзвін: Бамм-м-м-мммм!

Матвій(задоволено): Знову йобнуло.

Калістрат: А нумо, хлопці, хто читати вміє?

Дзвін: Бам-м-м-мммм!

А трохи згодом: Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)

Входить Харитон з автоматом.

Харитон: Зараз всіх повбиваю, нахуй!

Калістрат: А ти хто?

Харитон: Харитон я, нахуй.

Калістрат: А я — Калістрат.

Харитон: Не їбе, шо ти Калістрат.

Харитон строчить з автомата у Калістрата. Калістрат падає.

Дзвін: Бам-м-м-мммм!

Матвій: А хто чув, як зараз йобнуло?

Харитон: Йобнуло, не йобнуло — заїбав!

Харитон строчить в ліс з автомата.

Семен: Я пішов ліс рубати. Хлопці, хто зі мною?

Ніхто не звертає на Семена уваги.

Калістрат(лежачи долі): Як мамка заміж виходила, батько казав: «Як син буде, то Калістратом назви».

Харитон: Кого це їбе?

Харитон строчить в небо з автомата.

Дзвін: Бам-м-м-мммм!

Входить Мирон.

Мирон: Сюда Руслан іде. Зараз всі пизди гарячої скуштуєте.

Входить Руслан. Це здоровенна книга з ногами і руками. Він іде, швидко перегортаючи сторінки і читаючи сам себе. Руслан все ближче і ближче підходить.

Руслан: Шо позбиралися? Пизди захтіли?

Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.

Руслан: Йобані шакали! Читати хто вміє?

Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.

Харитон: Калістрат уміє. Умієш, Калістрат?

Калістрат мовчить.

Матвій: Він напиздів.

Руслан: У колону по два — шикуйсь! Праве плече вперед, кроком руш!

Всі, в тому числі і Калістрат, слухняно виконують накази