Читати книгу - "Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи"

спогади гризуть Манька зашарілася спека тут вона не любить спеку до лазні рідко ходить а я лазню люблю як узимку вибіжу з неї в чому мама народила просто в кучугуру снігу а вона стоїть і дивиться на мене з вікна ні разу не кліпне гризуть мене спогади донько бо скільки мав жінок і як ішов від них то вони нічого не казали розуміли мене знали що йшов не зі своєї забаганки а з волі Божої закохувався і мусив йти

ну як ти? комарі покусали? так тобі й треба… ні не зрозуміла мене? не зрозуміла… (я киваю ствердно головою хоча справді не зрозуміла)… завтра день Духа Святаго земля відпочиває бо Дух на неї сходить а нас він уже сьогодні освятив своєю благодаттю… зараз ми в центрі російського православія ти не смійся що річка тамо недалечко зветься Муртушка і не дивися що в моїй бороді трупики мертвих комарів - все це суєта суєт залишається небагато вартного: лиш Манька у вікні коли я вибігаю з лазні і пристрасне почуття нового от учора вечеряли разом і мовчали

але я чув що аура навколо нас добра десь метафізично наша розмова і щира розмова мала місце але не реалізувалась на практиці а шкода бо я завжди радію коли люди чимось зв’язуються якщо подумати то слова і не потрібні зовсім вони лише нитки які просвічуються назовні а справжній зв’язок існує на внутрішньому рівні: вчора між нами був внутрішній зв’язок але не було ниток

ну що це я лише балакаю ти ж бачиш спогади мене гризуть говори щось що-небудь а я буду слухати в неділю бачила в церкві двох отців Себастьяна і Генадія Фаста й одну стару царівну в білому всі навколішки били поклони а вона в широкому білому платті стояла посередині й дивилася сліпими очима плаття таке як дівчатка вперше ходять до причастя щічки мала круглі з-під парчевої хустини виглядав один крученик волосся отець Генадій Фаст підійшов і обкурив її ладаном

ще була на службі матушка Василиса та що колись жила собі привільно чоловіками перебирала і грошима розкидалась але якось цілий день не виходила з дому а другого дня одягнула рясу сама себе висвятила на черницю і нареклась Василисою - страшна така ніс гострий і все дивиться на стару царівну видно що таємниця між ними є а я спостерігаю за двома хоча більше за матушкою бо знаєте теж хочу висвятитися на черницю але не з любові до Бога а з ненависті до чоловіків зле мені паночку не знаю куди податись от у Каган-Шабшай є кіт Єгор зовсім негарний сере де хоче вже двадцять кілограмів набрав шерсть облізла хоч косички плети а вона його все одно любить і гладить щодня і їсти дає добренького і називає левеням а мене хоч би трохи так хтось любив най би не давав їсти і не називав левеням а лише гладив мене кожного дня

от як ти говориш не треба більше бачу що маєш усередині кріпость не відпустить тебе Бог так легко як думаєш він такому доброму матеріалу не дасть на сонці вигоріти

дивись на мої ікони нема тут жодного лиця святого самі пейзажі звичайно я колись малював і портрети і натюрморти але побачив що все лож єсть крім природи

ну дай я тебе барадою патроґаю

до білих ночей багато хто не може звикнути - Каган-Шабшай нервується і її груди майже не рухаються у повітрі - тому й вигадали застави бачиш їх треба всього лиш закрити на ніч і буде суцільний морок хоч в око стрельни так як ти й хотіла правда тоді хата дуже схожа на гріб а коли заспиш і не встигнеш вчасно відчинити віконниці на світанку то починаєш задихатися і постіль смердить землею

ти - кажу - особливо не турбуйся я вже звикаю тим більше коли вночі пригнітить надто і захочеться вийти надвір то навіть приємно все навколо бачити я ж насправді боюся темряви в моїй родині багато хто з жінок її боявся от прабабка моя Груба Марія вночі ніколи не виходила з хати навіть тоді коли конче треба було вийти в туалет - вона мала спеціальне горнятко і пісяла в нього навлежачки а ти знаєш як жінці важко таке втнути і ніде не пролити не те що чоловікові а спала Груба Марія на солом’яному матраці то він борони Боже як тхнув солома стара та й бліх у ній багато було а на ранок вона вікно відчинить і виплюсне вміст горнятка наперед хати якщо літо а якщо зима то поставить горнятко на піч а сама зав’ється в хустку і сидить на куфрі як ґаздиня чекає аби прийшла Мала Марія жінка її рідного брата й спитала: що то в тебе на печі в горнятку? - тоді Груба Марія хустину з губ прибере і спокійно відповідає: та то чай хіба не бачиш… огій! - але Мала Марія бере горнятко і нюхає жовту рідину вона знає що то не чай але не знає що Груба Марія якраз найбільше любить коли хтось нюхає її сечу може заради цього вона все й затіває очі її залишаються злими але рот криво посміхається і Мала Марія розуміючи що вже вкотре ловиться на гачок кидає горня на підлогу й кричить: бодай тобі кров очі заллєла та то сциклині а не чай! - і біжить з криком на толоку… а я тепер думаю що прабабка пісяла в горня не зі зла на свою невістку чи Малу Марію а зі страху виходити вночі з хати хоча звичайно і невістку вона ненавиділа все казала їй: зась тобі йди звідки-сь прийшла! - сідала на куфрі і не давала націло побілити хату або ховала всі виделки в курнику в катранах або випускала льоху із загороди хоча останнє вона робила даремно бо льоха йшла в город Федора (жили вони мало чи не на одному подвір’ї) а Федір лютував як дідько і заганяв її собі до стайні поки невістка не приходила до нього на поріг і не викрикувала так щоб і свекруха чула: віддайте свиню т-а-т-у нащо-сте заперли мою свиню! - Федір називав Ядзю за це смродом і гімном але розумієте як було йому і Грубій Марії неприємно… Федір ніколи не признавався ні до свого сина (а мого діда) ні до його і